Marianna Soronevych
Не так багато українців, які, влаштувавши своє життя за кордоном, не лише з радістю повертаються на Батьківщину, а готові тут жити та будувати свою долю. Навіть в умовах війни, в умовах економічної кризи.
Я з легкістю здатна проміняти своє закордонне життя на рідний край – Черкащину. Більше того, раніше намагалася вмовити свого чоловіка-італійця переїхати жити до України. Алгоритмами життя керує вміння знайти потрібні рішення те реалізувати себе в будь-яких умовах, у будь-якому оточенні, написала Альона Бабченко для vikka.ua.
Серед європейських націй найбільш схожі на українців італійці.
Я не можу сказати, що я щира патріотка. В Україні є за що покритикувати і державу, і систему, і стереотипи суспільства, і менталітет людей. Багато у чому вони поступаються цим же параметрам в інших країнах.
Але мені тут дуже добре, багато друзів, відчуваю себе вільною. Тут можна працювати, нормально жити.
Весілля у Черкасах
Своє весілля ми з чоловіком-італійцем зіграли в Черкасах. Це було у 2006 році. У 2008-му, коли економічна ситуація в країні стабілізувалася, звала чоловіка переїхати до України. На той час я жила та працювала в Києві, але для нього там не було відповідної роботи. Потім настала економічна криза і у 2010 році ми прийняли історичне рішення – з’їхатися, жити в Італії та завести дитину. Після цього п’ять років прожила в Італії, народила сина та займалася його вихованням.
Взагалі, за своє життя я встигла попрацювати в Бахрейні, в єгипетському Шарм-ель-Шейху та Швейцарії. Побувала в Америці, Німеччині, Нідерландах та Іспанії. Але не можу назвати себе ризиковою чи занадто сміливою людиною. Все, що встигла побачити та прожити, скоріше є заслугою авантюризму юності, закоханостям та легкості на підйом. До того ж допомогло вільне володіння трьома іноземними мовами: італійською, англійською та арабською.
Знання мов, комунікабельність, вміння танцювати на професійному рівні – все це допомагало мені в житті. А от вища економічна освіта жодного разу не знадобилась!
Я взагалі вважаю, що найкращі роки свого життя, протягом яких в нас прийнято навчатися у вишах, людина витрачає неправильно. Треба спочатку попрацювати, пізнати себе та світ, зрозуміти, в якому напрямку ти хочеш рухатися, а потім осмислено здобувати освіту.
Україну не чекають в Європі, але це не так вже і погано…
При цьому життя в Європі не є простим навіть для корінного населення, не кажучи про українців. Доводиться ледве не щодня виборювати місце під сонцем, доводити, що ми кращі спеціалісти, ніж працівники того ж рівня місцевого походження. Звідси – упереджене ставлення до нашого брата за кордоном.
Українська жіноча біржа праці у Римі
Вона розташована на площі поряд з кінцевою зупинкою метро “Ребiбiя”. Сюди наші заробітчани приходять, аби знайти роботу чи квартиру, передати гроші чи отримати посилку з дому, безплатно проконсультуватись з українським юристом або просто погомоніти iз земляками.
“Близько сотні жінок стояли за перегородкою, а італійці ходили вздовж цієї “вітрини” та обирали собі працівниць. Це дуже нагадало мені ринок рабів у Африці.
Чому наших заробітчан за кордоном не дуже люблять?
Українці відбирають у корінного населення хліб. Тим паче, в умовах кризи. На прикладі Італії можу сказати, що жінці тут добре, якщо вона вийшла заміж за італійця, народила дитину. Відносно непогано влаштовуються фахівці, які працюють офіційно. Крім іншого, вони мають медичну страховку, яка містить в собі великий спектр послуг.
Умови, створені для вагітних жінок в Італії
Вагітна для італійців – святе. Огляди, пологи, якщо ти маєш страховку чи народжуєш від італійця, абсолютно безкоштовні та проводяться на високому рівні. Крім того, вагітним всюди поступаються місцем, ставляться шанобливо, можуть не взяти грошей за щось, навіть в музеї вхід вільний.
В той же час в італійській системі медичного обслуговування вистачає і незвичних для українців речей: виклик швидкої вартує 50 євро, а дитячі лікарі ніколи не приходять додому. Всі аналізи для тих, хто має медичну страховку, безкоштовні, але чекати результатів іноді доводиться близько місяця. Хочеш скоріше – заплати 100-150 євро.
Заощадження, виплати та витрати
В Європі люди живуть добре, але здебільшого вони не в змозі відкладати заощадження. В середньому працівник отримує 1500 євро. Зняти двокімнатну квартиру в Римі вартує 700 євро, 300 євро – комунальні послуги, десь 100 євро на місяць обходиться страховка авто, 300-400 євро – це тільки продукти, без витрат на ресторани. Якщо пара знімає квартиру на двох, то зайвих грошей в кінці місяця майже не залишається.
В Європі втрата роботи, перехід на іншу, коли ти тимчасово не отримуєш доходи, дорівнює особистій катастрофі.
В Україні ти можеш не заплатити за комунальні послуги і вони будуть накопичуватися роками. В Європі – одразу автоматично вимикають воду, світло, опалення.
З такою різницею у вартості комунальних послуг та підходах до соціальної відповідальності Україні не варто мріяти про вступ до Євросоюзу. Зняття торговельних обмежень, призведе до того, що український ринок заполонить продукція, призначена для країн третього світу.
Увага! Повне чи часткове використання матеріалів нашого сайту дозволено лише за письмової згоди редакції.
______________________________________________
Слідкуйте за найцікавішими новинами Української газети у Facebook.
