Marianna Soronevych
Андрій з Марусею виросли в одному селі. Після закінчення вузів побралися. Маруся вчителем початкових класів працювала, а Андрій котельнею в школі керував, та й по будівництву підробляв.
Шкідливих звичок не мав, тому завжди робота для нього була: таких в цій професії, тим більше рукастих, шанують. В своєму домі завжди робота є. Господарство не велике, але вимагає постійного догляду.
Ось вже й третя зима наступила, як його Маруся в далекій Італії працює.
Читайте також: “В Італії я була рабинею, яка висилає гроші”- сповідь заробітчанки
– Відпусти Андрійку. Я вам буду гроші висилати. Нашій Оленці допоможу квартиру купити, а то скільки по чужих кутах маятися будуть. Он моя подруга дитинства, на якій посаді була, замісник директора, і все покинула, та й в Італію подалася, а я зі своєю роботою так довго думаю.
Маруся поїхала.
Вже по приїзду в Італію дізналася, що коро стане бабусею.
Марічка висилала гроші чоловіку. Доньці допомогла з квартирою. Молодята перебралися жити до столиці, де придбали хороше житло в новобудові.
А згодом Андрій сам сказав, щоб не пересилала. Скільки йому треба для життя. Та й сам ще в силах, якусь копійку заробити.
– І чого їй там сидиться, в тій Італії. На Великдень, всі, хто за кордоном був – поприїжджали. В церкві яблуку не було де впасти. А моєї Марусі нема. Їй все мало та мало. Бо як ще пояснити її відсутність. Вже більше року взагалі не появляється. Телефонує рідко. Все списує на зайнятість.
Читайте також: Українка пережила пекло розставання з донькою і втратила чоловіка через заробітки в Італії
Наближався день народження єдиної Андрієвої онучки. Попросив він сусідів пригледіти за господарством, а сам подався до столиці. Скучав дід за говорушкою Настусею.
По дорозі накупив різних смаколиків, іграшок. З дому взяв всього домашнього: сиру, сметани, когута молоденького прихватив: вже на декілька раз на бульйончик Оленці буде, як не як, а домашнє не магазинне.
В столиці його зустріли радісно. Молоді святкували день народження доньки в дорогому ресторані. Красива фотозона, шикарні столи, радісні гості і неймовірно щаслива Настуся.
– Два рочки нашій красунечці. А бабуся все ту Італію пильнує. Нє, щоб насолоджуватись прекрасним життям тут, на Україні, поруч з рідними…
Додому повернулися пізно ввечері. Сіли після святкування за стіл. Бачив він, як важко було Оленці починати цю розмову. Розумів він, про що буде йти мова.
– Я не хочу робити тобі боляче, але… в Італії у мами є чоловік, і вона не планує більше повертатися жити до України.
– Доню, ти думаєш я цього не знав. Серце завжди відчуває всю правду. Я вже не молодий, надіявся, що таки одумається і повернеться до мене, але раз так, значить така моя доля.
На наступний день повернувся Андрій до свого рідного села.
В рідному домі його чекав вірний друг Барсік, з яким чоловік кожного дня говорив по душам.
Українські чоловіки залишаються “на господарстві”, в той час як їх дружини відїжджають у далекий світ заробити гроші на усю родину. Може ви знаєте чому так стається? Розкажіть про це у коментарях.
Ми хотіли б залишатися із вами у контакті. Запрошуємо приєднатися до групи у Facebook Українська газета – видання для українців в Італії
