Marianna Soronevych
Італієць Антоніо взяв за дружину українку і залишив їй у спадок свою пенсію.
Не раз чула, що італійські чоловіки — не такі, як українські. Тому дивувалася, чому наші дівчата мріють вийти заміж за земляків дона Корлеоне.
Кажуть, італійці — скупі, рахують кожну копійку, хитрі, і багатьох з них влаштовує роль альфонсів. Запросивши у бар чи піцерію жінку, чоловік платить лише за себе (у кращому випадку!). Це не наш хлоп, що за останні 50 гривень і на каву заведе, і квітку подарує…
У протилежному переконала мене знайома, у яку закохався набагато старший за неї італієць, забрав до Італії і взяв її за жінку.
Оксана рано осиротіла — мама померла від невиліковної хвороби, батько одружився з іншою. Дівчина закінчила школу і через рік вийшла заміж за хлопця, з яким зналася ще з дитинства. Тішилася, що буде не сама, красень Андрій підтримає і фінансово, і, що найголовніше, морально. Однак мрія її не здійснилася.
Після весілля Оксані проблем додалося. Чоловік почав прикладатися до чарки, затримуватися з друзями після роботи, а потім і з подругами…
А далі було ще гірше: пив, скандалив і бив. Вночі посеред зими тікала у нічній сорочці, боса, прикривши дитину ковдрою, з хати, щоб у нападі білої гарячки благовірний не забив обох. Не допомагали сварки, крики і благання опам’ятатися.
Тому й подала на розлучення.
Читайте також: Українка із італійським акцентом. Як ведеться після 10 років за кордоном
Чоловіки на життєвому шляху Оксані траплялися різні. Але достойного серед них не було. Не тому, що придиралася, просто боялася наступити на одні й ті ж самі граблі ще раз. Одного разу до магазину, у якому працювала Оксана, зайшов старший пан. Незрозумілою мовою щось сказав.
Жінка закліпала очима і розгубилася — не знала, що йому подати. Інша продавець, яка свого часу була в Італії на заробітках, підказала Оксані, що синьйор просить станок для гоління.
Коли наступного дня італієць знову увійшов у магазин, звернувся до “перекладача”, мовляв, йому сподобалася та блондинка, у якої він вчора купував станок, і хоче її запросити після роботи на піцу. Чи вона погодиться? У призначений час Антоніо чекав біля магазину.
Хоча спілкувалися мовою жестів, чудово розуміли одне одного. Відтоді Антоніо зустрічав Оксану щодня. А через два тижні синьйор сказав, що мусить повертатися додому. Пообіцяв, що телефонуватиме кілька разів на день. Довелося купити словник і вивчати італійську.
Так хотілося зрозуміти, що він говорить, і сказати хоч кілька слів у відповідь. Минуло півроку, Антоніо прилетів знову. Запросив до себе на батьківщину. Оксана розуміла — чоловік добрий, порядний, щирий. Це саме та підтримка — моральна і матеріальна, про яку вона мріяла у молоді роки.
Він ніколи не був одружений і не мав дітей. Просив Оксану вийти за нього заміж. Її зупиняла лише одна перепона — він був старший на 25 років.
Читайте також: Українка із Італії розповіла про те, що її вразило після повернення додому
Сім років Антоніо літав в Україну, аж поки Оксана дала згоду вийти заміж.
Зібрала необхідні документи, спакувала валізки і поїхала назустріч новому щастю. Та щастя те тривало недовго…
Через рік невиліковна хвороба забрала від неї чоловіка. І тут почалися проблеми. Похорон в Італії коштує дорого. Вдома грошей було мало. Родина у таких випадках не допомагає. Кажуть, це проблеми жінки. Всі були злі, бо як це так: жив собі чоловік до 72 років сам, а на старості звар’ював і одружився. Та ще й з українкою!
Прийшла на допомогу племінниця покійного Антоніо — Рита. Вона порадила Оксані взяти позику у банку на похорон. Для Оксани настали чорні дні: залишилася без чоловіка, та ще й “повісила” на себе 6 тисяч євро.
З чого їх тепер віддавати? Де знайти високооплачувану роботу?
На допомогу знову прийшла Рита. Згідно з італійським законодавством, якщо дружина прожила з чоловіком у шлюбі повний календарний рік, отримує 60 відсотків від пенсії чоловіка. Але за однієї умови: вона не має права працювати. Рита допомогла оформити необхідні документи.
Відтоді минуло два роки. Оксана повернула банкові борг. Живе — не бідує! Окрім пенсії, яку призначила держава по смерті чоловіка — близько тисячі євро, отримує кілька сотень євро за прибирання житлового будинку.
Місяць тому приїжджала до Львова — видавала свою доньку заміж. Ми розмовляли з нею про чоловіків. Казала, що такого, як був її Антоніо, більше не знайде. А іншого їй і не треба!
Ми хотіли б залишатися із вами у контакті. Запрошуємо приєднатися до групи у Facebook Українська газета – видання для українців в Італії
