Про людей хороших

Зустрічі і знайомства бувають різними. Часом запізнаєшся з людиною і жодного враження. Нема про що поговорити, не сходишся думками і поглядами, різні інтереси і захоплення, різне ставлення до життя. А часом сама манера вести розмову, її тон захоплюють тебе, і відразу хочеться знову почути ту мову, ще раз поспілкуватися з цією людиною.
Так сталось після зустрічі із Анною зі Львова. Проста, добродушна, щира. Та найбільше зачарував мене близька серцю говірка.

До цієї жінки постійно телефонують наші краяни, ідуть, як до криниці з джерельно чистою водою. Для кожного у неї знайдуться слова підтримки, утіхи, добрі поради. Анна – прониклива, мудра, вдумлива, глибоко релігійна.
Мудра тією мудрістю, якої не набувають, з якою народжуються, яка всмоктується у свідомість з молоком матері, простої селянки-галичанки.

Вона працювала зі столітнім дідусем, він – радше істота у людській подобі, яка лише споглядає світ і подає невтямливі звуки, на запитання ж ледь киває головою: „так” чи „ні”.

Добротою, доглядом і психологічною підтримкою Анна перетворила його існування на життя. Завдяки їй тяжкохворий почав одужувати, говорити, реагувати на світ. Усіх жінок, які приходять у його дім, обдаровує компліментами.
Знайомі Анни вважають її своєю найближчою подругою, довіряють свої найсокровенніші таємниці. І не було такого, щоб хтось у ній помилився: усіх вона вислухала, усім дала пораду. „І де ти наснагу береш, що зміцнює тебе, допомагає вистояти у житті, доглядальниці, служниці?”, – питаю її. „Лише у церкві і в молитві”, – така ось відповідь.

Там, удома, у Львові, її теж шанують, люблять і чекають. І от настав день, коли вона полишає Фоллоніку і повертається до рідного гнізда.

Ганнусю! Ми шкодуємо, що ти нас покидаєш. Ти була подругою і порадницею кожному, добрим і щирим співрозмовником. Хай твоєю присутністю втішаються рідні та близькі, хай тобі буде солодко і затишно у ріднім краю, в колі родини. Ми з теплотою і вдячністю згадуватимемо тебе і дякуватимемо долі, що дала можливість познайомитися з тобою.
Щасливої тобі дороги! Хай Усевишній тримає усю твою родину у своїй дещиці.

Олександра Сороневич