Marianna Soronevych
«Йти чи не йти?»- у моїй голові крутилася дилема. «Сьогодні свято, у мене є вільний час, ніяких справ не заплановано та й, зрештою, синоптики обіцяють не дуже гарну погоду.
А там над головою є покриття… Мабуть, йду!»- вирішила я. «Але проблема. Немає квитка… Та нічого, куплю при вході!»- заспокоїлась і поїхала. Їду.
Електричка переповнена, пасажири розмовляють різними мовами: англійською, німецькою, іспанською… Майже всі їдуть до кінця, як і я. Приїхала, піднімаюсь із метро наверх. Довкола море народу. Шукаю очима касу. Підходжу та питаю: «Чи можна сьогодні придбати квиток?» Вже купила та просуваюсь до входу.
А тут ніби, як у аеропорту є метал-детектор, яким перевіряють на наявність металевих речей. Почуваюсь у повній безпеці. Велика кількість персоналу, людей у міліцейській формі. Пройшла і піднімаюсь на ескалаторі вверх, просуваюсь по величезних коридорах. Роздивляюсь навкруги.
1 травня, в п ятницю, о 10 годині в місті Мілані пройшла інавгурація Всесвітньої Універсальної виставки- Експо Мілан 2015. Головна тема якої є: «Нагодувати планету. Енергія для життя». Взяли участь у Експо 145 країн та всесвітньовідомих торговельних компаній, фірм.
Розмістили тут свої експозиції від найбідніших невідомих острівків і до впливових багатих держав. Метою Всесвітньої виставки є: показати свою культуру харчування, свої смаки, обмінятися досвідом у харчовій галузі, поговорити про їжу- як основну потребу у житті людини, поділитися інноваційними новинками. А теж оформити «Карту Мілану» – це документ, який створено із пропозицією допомогти людям і, в якому йдеться про права на їжу здорову, якісну та перевірену. Можна розписатися безпосередньо на «Карті Мілану» або ж онлайн. … Задумайтесь на мить! Попри те, як у бідних країнах помирають від голоду, то у розвинених країнах є багато людей та дітей, які страждають від ожиріння, серцево- судинних та інших хвороб, пов язаних із неправильним харчуванням. Як зробити так, щоб їжі вистачило для всіх на планеті? Як підвищити якість продуктів харчування? Розглянути і постаратись вирішити ці та інші проблеми на міжнародному рівні. Виставка буде функціонувати до 31 жовтня, аж 6 місяців.
Паралельно до інавгурації у самому центрі міста Мілану проходила маніфестація «Ні Експо!». Учасники, якої завдали шкоди фасадам будинків, вітринам магазинів, автомобілям та вулиці опісля залишились забрудненими. А вже на наступний день була проведена акція «Ніхто не має права торкати Мілан!». На якій жителі міста вийшли на вулицю із ганчірками та віниками, щоб привести до порядку центральні вулиці.
Але попри все це виставка Експо відкрилася та працює. Отже, було набагато більше побудованих та оформлених павільйонів і торговельних площадок, ніж на попередній виставці у Шангаї. До завдання підійшли дуже творчо тому, що немає жодних схожих між собою павільйонів. Очікується, за попередніми прогнозами, близько 20 мільйонів відвідувачів. Дістатися до експозиції можна: і червоною лінією метро, і поїздом, і автобусом та власним авто, бо на прилеглій території є величезна площадка для паркування. Усі зручності для туристів. На відкритті церемонії був присутній перший премьєр- міністр Маттео Ренці. Ведучою була Клаудія Джеріні. А також завітали і багато відомих особистостей, як от: екс- президент Джордіо Наполетано, Романо Проді, Летиція Моратті, Джорджіо Армані, Хавьєр Дзанетті, Мартіна Коломбарі… Папа Франциск, знаходячись у Ватикані, по відеозв язку поблагословив всіх присутніх на початок та проведення експозиції. На закритті церемонії було велике шоу літаків, у небі виднілась трикольорова смуга прапора Італії.
Прийшла я вже опісля відкриття. Великої черги не було. Бачу скрізь велику кількість людей у формі. Одразу в мій кругозір впадає велика споруда із надписом « Divinus halitus terrae. Павільйон нуль». Заходжу. Перша зала- це величезна бібліотека. Світовий архів. Пам ять. А всього тут 12 зал. Друга називається «Пізнання». Тут розкрито смисл 4-ох мистецтв: полювання, риболовлі, агрокультури та відгодівлі. Посередині третьої зали величезне дерево, яке пронизує дах будівлі. Родовід. Четверта-це дім. Тут фрукти, овочі та спеції на великому екрані. П ята має назву «Громада», де привертають увагу скульптури різних тварин та птахів, які зроблені із білого кольору. «Дуже гарно, раджу подивитись!» У шостій залі оформлено все як театр, бо є стіл – як головний герой у центрі, а довкола лавочки. Зібрані всі інструменти для полювання, риболовлі, відгодівлі та обробітку землі у сьомій залі. Як зародилася економія та купівля- продаж показано у восьмій.
Основною метою цієї зали є: показати як збирають, транспортують, консервують, перетворюють продукти харчування. Дев ята зала має назву індустріальна революція. Як винайшли пластику. Десята дуже цікава, бо це велика електронна стіна із надписами, як на торгівельній біржі. Так зародилась спекуляція на харчуванні. Посередині одинадцятої зали величезний насип відходів від їжі. Дивлячись на нього, задумуєшся, скільки ми викидаємо їжі марно. А також я дивилась у віконця на стіні, то побачила фрагменти землетрусу, цунамі, війни. Це великі гуманітарні катастрофи. У дванадцятій залі показано 12 світових пейзажів, які надихають задуматись, шукати рівновагу, гармонію. Виходжу. Йду далі.
Проходжу у великий коридор, протяжність якого 1,5 кілометра. По обидві сторони розташовані павільйони та площадки. Вздовж майорять прапори різних держав. Йду та очима шукаю наш український павільйон. Який жаль, що його немає! Надіюсь, що наступного разу буде і наш. Нічого, буду відвідувати ті, які мені близькі. Беру карту Експо. Читаю назви країн- учасниць виставки та відомих компаній: Білорусія, Молдова, Росія, Казахстан, Азербайджан, Чехія, Америка, Бразилія, Латвія, Китай, Туреччина, Польща, Непал, В єтнам, Бельгія, Ватикан, Німеччина, «Ліндт», «Бачі. Перуджіна», «Беретта», «Кока-Кола» …
Заходжу у павільйон В’єтнаму. Красиво тут, все нове, незнайоме…
Та ні, йду до Білорусії, бо там співають та танцюють. Павільйон називається «Колесо життя». Посередині величезне колесо, на якому є телевізійні екрани, яке крутиться. Поблизу виставили, навіть, трактор. Всередині затишно, по- рідному все оформлено. Є виставка, дегустація вин, фуршет. Подивилась, ніби вдома побувала. Йду далі.
Молдова. Роздивляюся спочатку будову, а потім все всередині. На величезних моніторах бачу традиції, звичаї, обряди молдован. Лунає музика, танцюють у національних костюмах. Цікаво… Наші сусіди…
Йду шукати павільйон Італії. Підходжу. Ой, яка велика черга! Та, ні просувається! Хтось каже, що Маттео Ренці обідав тут в ресторані. Лише недавно покинув павільйон. Входжу на простір Італії. А це велика територія з кількома павільйонами- регіонам країни. Будинок Італії- це незвична конструкція білого кольору. Поруч «Дерево життя». «Раджу і вам подивитись.» Різні зали… який креатив! Яка краса! Супер! Сучасно як! Ходила великими залами: у одній із них і стіни, і підлога та стеля як у кінотеатрі, у інших є дзеркальними, ще у інших великі надписи на стінах, виставкові зали… На кожному поверсі є на що подивитися. «Доглядати планету , починаючи із коріння»- цей вислів вразив мене на одній із виставковій залі. Із останнього поверху, дивлячись вниз, видно величезне «Дерево життя», зроблене із дерева, воно ніби проростає із води. Довкола вода. А ще у коридорі є велика картина «На ринку», яка наштовхує задуматись: «Що ми споживаємо? Звідки ця їжа поступає на прилавки магазинів, ринків?..». Ще інший вислів: « Світ без Італії». Та це не можливо!!!
Росія. Ззовні дуже гарна споруда зі скла. І всередині- теж. При вході персонал гарно посміхається та звертаються на російській, якщо треба, то і італійській та англійській. Це насправді дуже приємно. Є зал, де показано як роблять вино. В іншому показують як печуть хліб, тістечка. Є також маленька крамничка, де можна купити матрьошки та біжутерію.
Казахстан. Стоїть черга. Треба чекати. Пропускають по групах. Поки чекаю, то дивлюсь на сцену, де один за одним виступають талановиті співаки, музиканти, артисти. Всередині нас зустрічають і пропонують переглянути документальний фільм про Казахстан. А в цей час проектується картинки з піску про історію країни, які творить молода дівчина. Це дивовижно! Це супер! Піднімаємось вверх. Все виставлене в залі чітко відтворює самобутність казахів. Запрошують до незвичної кінозали , яка рухається та із окулярами 4Д. Показують фільм. Аж тут вже дух захватує від краси полів, садів, гір, річок та столиці Астани. Є затишний ресторанчик при виході, де бажаючі можуть скуштувати національні страви.
США. У цьому павільйоні все оформлено по- сучасному, за новітньою технологією. Потрібно замислитись, щоб зрозуміти суть. Великі монітори, комп ютери, електронні стенди, виставка…
Азербайджан. Цікаво! Були наші рідні закрутки виставлені, спеції різні…
Бразилія. Можна пострибати на величезній сітці.
Чехія. Тут при вході є величезний басейн із пташечкою. Заходиш і можна побути в тиші. Посаджений справжній шматочок лісу із деревами та кущами, травою. Одягаєш навушники і чуєш спів пташок. Почути «тишу». А також можна поласувати чеським пивом.
А ще заходила до павільйону «Ліндт». Побачила технологію виготовлення шоколаду: як з кавових зерен до нашого столу попадають шоколадні цукерки. Дуже смачні!
Ходила, роздивлялася на красу довкола. Мабуть, я втомилася і поглянула на годинник. Пізно уже. Пора вечеряти! Йду шукати ресторан. І тут можна розгубитися у виборі улюблених страв. Є територія ресторанів, де можна скуштувати типові страви певних регіонів Італії. Ціни теж дуже різні. Але я вже знаю, що хочу їсти. « Моя улюблена піца!»- промовила я і замовила її. Повечеряла і щаслива та задоволена, повна нових вражень пішла додому…
Можна ще багато розказувати про те, що я побачила. Але вам буде не цікаво потім на виставці. То я раджу самим приїхати й відвідати Всесвітню виставку “Експо Мілан-2015”.
Валентина КОВАЧ
