Marianna Soronevych
25 травня – відбулися дочасні вибори президента України. В міському транспорті по дорозі на дільницю у Мілані наших земляків видно здалеку, не посоромилися одягнути вишиванки. Перед Генконсульством море людей: кількість зареєстрованих складала 11253 виборця. Черга Стоїть кілометрова. Нічого, ми сильні, ми зможемо проголосувати!
Все почалося в листопаді минулого року, опісля відмови екс-президент Янукович підписати угоди про євроінтеграцію.
Українці вийшли протестувати на головну площу столиці Києва Майдан Незалежності. Однією із вимог протестуючих було відсторонення президента Януковича від влади. 21 лютого – відбулося підписання договору між опозицією та владою про виконання ряд вимог у присутності представників ЄС: повернення Конституції 2004 року, за якою розподілення влади між урядом та президентом, призначення дострокових виборів президента… Наступного дня Віктор Федорович переїхав до Ростова-на-Дону, що в Росії і залишається там на сьогоднішній день. Він давав звідти декілька прес- конференцій сказав, що влада є нелегітимною, а він є легітимний президент України. Але чомусь знаходиться не в Україні, а за її межами?..
Щоб проголосувати в Мілані, ми з подругою стали на консульський облік і почали чекати дня виборів – вирішального в історії України.
25 травня – гарна погожа днина. Цього ж дня Італія обирала представників до Європарламенту, а українці – нового очільника держави. Одягнулись ми по–святковому із національною українською символікою. В міському транспорті наших земляків видно здалеку, не посоромилися одягнути вишиванки. перед Генконсульством море людей: кількість зареєстрованих складала 11253 виборця. Черга Стоїть кілометрова. Нічого, ми сильні, ми зможемо проголосувати. Стоїмо в черзі, чекаємо. У ході розмови з іншими людьми дізнаємося, що прибули вони з околиць Мілану та інших навколишніх великих міст: Венеції, Генуї, Реджо Емілії. Спеціально організували доїзд виборчої дільниці автобусами. Люди розказують, що виїхали ще вдосвіта, щоб змогти зробити свій вибір для майбутнього України. Післяобідня пора… черга просувається… А тим часом лунають українські народні пісні, співають гімн України, викрикують гасла: «Слава Україні!» – «Героям слава!».
Стоять громади міст із табличками, надписами міст та майже біля кожної є свій священник, який гуртує заробітчан. Розвівають синьо – жовті та стяги Європейського союзу. За порядком слідкує італійська поліція, дорога до Консульства перекрита. Є тут також і карети швидкої медичної допомоги. Стоїть палатка із гаслом «Допоможіть українській армії» зі скринькою для пожертвувань. Ой до входу ще далеченько… вже половина дороги подолана.
Такого великого напливу бажаючих проголосувати не бачилося за останнє десятиліття. Цього року, кажуть, ми побили рекорд по кількості виборців в Італії. Йдуть розмови, обмінюються вітаннями зі знайомими. Бо в Мілан здебільшого приїхали із Півночі країни.
Люди телефонують до знайомими з Риму, Неаполя, родичів в Україні татримають нас в курсі подій. Все йде нормально. Добровольці, які розносять воду бажаючим. Вечоріє вже… Ой, мабуть, не встигнемо? Та ні розповсюджують оголошення ,цитую: «частиною десятою статті 76 Закону України «Про вибори Президента України» встановлено, що «Виборці, які на 20 годину прийшли до дільниці для голосування, мають право проголосувати». Добре. Заходимо. Кожен, за допомогою телефонного дзвінка або смс, отримав свій номер у списку виборців. Вже біля Консульства було оголошено номер столу. Мій номер 3…, отож номер мого столу 3. На кожен стіл припало понад тисячі виборців, столів було 9. Віддаємо свій голос – замучені, але щасливі їдемо додому.
Вечір… Будуємо нову державу Україну, сучасну, європейську. Бо люди здебільшого казали, що голосують за Європу і проти Путіна. Були присутніми також журналісти з італійського телебачення, брали у наших співвітчизників коментарі. Робили фото, знімали відео і ми, потім закинемо до інтернету. Хай Україна знає, як ми її любимо. Увесь світ хай бачить – ми в Італії – проголосували за кращу долю України!
Валентина Ковач
