Ми – меншовартісні?

Одруження – дуже актуальна тема в Італії, адже в основному їдуть сюди з України, жінки. Відчуття незахищеності в чужій країні, ось що, на мою думку, штовхає на одруження із італійцями.

Хто ж стає нареченими? Часто вікова різниця не є перешкодою у змішаних шлюбах. Бачила я такі «щасливі» пари… Нещодавно зустріла одну знайому і зауважила, що вона не така весела і життєрадісна, як була раніше. Розговорилися. Виявилося, що одружена із італійцем. Їй – тридцять чотири роки, має десятирічну доньку в Україні. Розлучилася із чоловіком та вийшла заміж в Італії. Присягався любити її новий чоловік. Народила вона йому двох діточок, одне за одним. Зараз же її любий геть змінився, ображає і принижує, не раз руку піднімає, а сам проводить час із іншими жінками. Говорить: «Забирай дітей і їдь в Україну». Отаке вам молоде подружжя…

Жінки зрілого віку також хочуть піймати птицю щастя. Інша моя знайома одружилася із італійцем у 58 років. Якось їхала я із ними в автомобілі, розмовляли про своє, а за кермом – її чоловік. Раптом  – вискакує перед нами, на перехресті, інше авто. Перелякавшись, італієць повертається, та як дасть ляпаса своїй дружині, мовляв відволікає його від водіння. Я оторопіла. Як можна вести себе так при сторонніх?

Іншого разу чекала на прийом у адвоката. Заходить в кімнату україночка у супроводі італійця. Йому – за сімдесят, а їй – близько тридцяти п’яти. Хто він їй? Батько? Чоловік? Господар?

Дорогі мої співвітчизниці, не спішіть пов’язувати своє життя із іноземцями, спершу подумайте чи не будете ви принижені та ображені. Пригадайте публікацію Української газети  у якій йшлося про вбивство двох українок, чоловіком однієї із них. Італійці – люди іншого складу і менталітету. Бажаю нашим жінкам всього найкращого, нехай оберігає їх Господь!

Марія ЛИТВИНЕНКО