Marianna Soronevych
Публікуємо статті журналістки „Експресу”, що в минулому викликав неабиякий ажіотаж серед читачів. Віра Городецька зацікавилась, чому пенсіонери в Італії живуть так довго.
…Італію недарма називають країною пенсіонерів. За кількістю довгожителів вона входить у трійку лідерів — після Японії та Швейцарії. Італійські пенсіонери у віці за сімдесят переважно ще в чудовій формі та допомагають своїм дітям чи внукам провадити сімейний бізнес, у якому тут зайнято 80% населення.
Ці факти мене так вразили, що я вирішила дослідити життя італійських пенсіонерів.
До зустрічі в барі
…Якось я завітала у бар на околиці Рима, де 80-річна барменка вправно приготувала нам каву й подала напої. Діти бабусі поїхали відпочивати в гори, тож залишили її пильнувати роботу. В іншому ресторані мене вразив 70-річний офіціант, який бігав, наче молодий. Згодом я дізналася, що це… син власника закладу! А коли мені показали високого 90-річного господаря, який жваво проходив між столиками та вітався з клієнтами, то я мало не впала. На вигляд він був як наш 60-річний чоловік і здавався синові братом, але не батьком — з густою шевелюрою, укладеною в модну зачіску, зі свіжою шкірою обличчя, в елегантному костюмі.
Увечері навіть у глухих селах зі супутниковими антенами стара гвардія збирається в барі, а після обіду — традиційно в когось удома (влітку — у садку). Забавляються грою в карти, лото. У містах у кожному мікрорайоні є центри для літніх людей. Відчиняються вони після 14-ї години і працюють допізна. Сюди приходять розважитися гарно вбрані, зачесані та напарфумлені старенькі. Тут працює бар, де за зниженими цінами можна випити та закусити. Раз на тиждень — танці чи якісь святкові заходи. Тут же немолоді люди здобувають другу професію, про яку мріяли з дитинства. Тож ті, кому за 60, стають митцями, музикантами, математиками…
Рано ще байдикувати — працюй!
Ряд неприємних сюрпризів зробили італійцям на початку цього року. Урядовий пакет антикризових заходів вони одразу назвали “Кров і сльози”. Бо відтепер, вважають, виходитимуть на пенсію убогими та старими: чоловіки повинні мати 42-річний трудовий стаж, жінки — 41-річний. Адже для скорочення дефіциту держбюджету пенсійний вік в Італії підвищили до 66 років. Зокрема, для жінок вік виходу на заслужений відпочинок будуть підвищувати поступово: з 2012 року — до 62 років, а з 2018 — до 66-ти. Для чоловіків вік підвищили відразу до 66 років. Досі ж громадяни Італії могли вийти на пенсію у 60 років (жінки) та 60—65 років — чоловіки. А на пільгову — набагато раніше.
Як зауважив прем’єр-міністр Маріо Монті, середній вік виходу на пенсію в Італії вищий, ніж у більшості європейських країн, а нерівність між пенсіонерами занадто велика. Тому його уряд запровадив 15-відсотковий податок для тих, чия пенсія перевищує 200 тисяч євро на рік, і в “країні мафії та піци” підвищили збори з предметів розкоші, таких, як яхти та вілли.
А ще донедавна для пенсіонерів тут був чи не рай. У структурі соціальних витрат країни найбільшу частку становить саме пенсійне забезпечення — 15,1% ВВП. Італійський уряд був надто щедрим для літніх людей, якщо порівнювати з іншими країнами єврозони. Наприклад, держслужбовці мали право на повну пенсію вже після 20 років трудового стажу. Щоби збільшити собі державну пенсію, італійці часто робили фіктивні “подвиги” у службовій кар’єрі, бо розмір пенсії тут визначали на основі доходів за останні трудові роки. Водночас досить легко оформляли пенсію через інвалідність: для цього треба було лише п’ять років сплачувати страхові внески. Тож через таке нераціональне використання державних коштів на пенсіонерів соціальна система Італії близька до банкрутства. Адже кількість старших людей та тривалість життя тут збільшуються: у 1997 році 65-літні становили 16,7% населення, а нині — майже 30%! Сьогодні на одного італійця, який працює, припадає більш як три пенсіонери! І з роками, кажуть, ситуація буде тільки погіршуватися, бо італійські пенсіонери живуть дедалі довше.
Втім, саме це і спонукало уряд щось змінити у житті пенсіонерів. І зміни ці, на жаль, не на краще. Тепер людина, яка відпрацювала 35 років і протягом цього часу платила податки, зможе вийти на пенсію не у 62 роки, як раніше, а у 65 років та 4 місяці. Нині мінімальна пенсія на Апеннінах — 595 євро на місяць, а середня пенсія — 1000 євро. Проте вдови чи вдівці “у країні мафії та піци” отримують пенсії своїх померлих чоловіків та дружин. Крім того, тут є 100-відсоткова доплата до пенсії (це орієнтовно 500 євро на місяць), якщо людина має інвалідність. Зокрема, в Італії дуже поширені хвороби Паркінсона, Альцгеймера, параліч після інсульту чи інфаркту, цукровий діабет тощо. Крім того, пенсіонер має право на щорічну допомогу від комуни (орієнтовно 400 євро на рік). Правда, тут різняться пенсії неодружених людей і сімейних, залежить їх розмір і від доходу родин та наявності нерухомості. Врахуймо, що чимало пенсіонерів працює, і заробляє 10—12 євро за годину. Малу пенсію тут, як правило, мають жінки, які працювали усього 15 років.
Молодих вдів скривдили
Ось кому не пощастило, то це молодим вдовам — вони отримуватимуть значно скромнішу пенсію за чоловікову, якщо їхній шлюб тривав менш ніж десять років. Таке нововведення було запроваджене, аби запобігти фіктивним шлюбам між літніми людьми і доглядальницями-іноземками. Бо ж на Апеннінах спостерігається постійне збільшення кількості випадків укладення шлюбу між літніми чоловіками і молодими жінками-іноземками. Після смерті нареченого Національний інститут соціального захисту (ІNPS) десятиліттями виплачував пенсію вдовам італійців. Відтепер, якщо дідусь (чи бабуся), що стають на рушничок щастя після 70 років з особами, молодшими за них щонайменше на двадцять років, пенсія їм буде зменшена на 10% за кожен рік, який подружжя не дожило разом до десятирічного терміну. Виняток робиться для подружжя, у яких народилися діти і вони ще неповнолітні або студенти чи інваліди.
Водночас літня половина не може претендувати на 100% пенсії свого померлого чоловіка чи дружини, якщо вони прожили у шлюбі менш ніж три роки. Адже в Італії заведено довго женихатися — часто тут живуть без шлюбу. Відтак тривалі роздуми не раз обертаються фінансовими втратами. А загалом, як я вже сказала, жінки тут отримують пенсію свого померлого чоловіка і навпаки. Якщо один із членів подружжя мав більше як один шлюб, то пенсія може бути розділена від вдовами чи вдівцями від першого та другого шлюбів у пропорції, що відповідає тривалості цих шлюбів.
Що їхні депутати, що наші
Як у кожній країні, “на чобітку” певна каста привілейованих отримує астрономічні пенсії. Обурення італійців викликає той факт, що невиправдано високі та довічні пенсії призначають численним чиновникам, навіть тим, хто заплямував свою репутацію корупцією.
Наприклад, голосний політичний скандал стався на півночі Італії, у Ломбардії. Тут заарештований й звинувачений у корупції (хабар у розмірі 100 тисяч євро) 68-літний політик заступник голови регіонального парламенту Франко-Ніколі Крістіані… повинен отримати 340 тисяч євро за 16 років плідної роботи у раді краю. Крім того, у зв’язку з прийнятим у грудні 2011 року бюджетом Ломбардії, йому буде виплачуватися довічна пенсійна допомога у розмірі майже 5 тисяч євро на місяць.
Тож не тільки українські депутати дбають про свою забезпечену старість. Напередодні старту пенсійної реформи представники регіонального парламенту у Римі проголосували за отримання довічної пенсії у розмірі три тисячі євро на місяць для всіх 60 членів цієї політичної касти. При цьому вони можуть вийти на заслужений відпочинок у 55 років, а в разі згоди на деяке скорочення розміру виплати — навіть у п’ятдесят! Водночас таку пенсію отримають і 14 місцевих політиків, які певний час входили до складу регіонального парламенту, проте через політичні інтриги втратили свій мандат.
Нині тільки у Лаціо (Рим та околиці) пенсії у розмірі від 2 до 6 тисяч євро уже отримують 220 колишніх обласних радників та їхніх помічників. Ці великі виплати з місцевого бюджету треба проводити водночас з істотним скороченням видатків на охорону здоров’я, транспорт та культуру. А “слуги народу” тут мають місячну зарплату майже 16 тисяч євро, дехто й більшу. “La Presse” наводить такі цифри: зарплата складається із середньої ставки (11 283 євро), до неї додають добові на відрядження у розмірі 3503 євро, транспортні витрати — 1331, мобільний зв’язок — 258 євро. До речі, у нижній палаті італійського парламенту засідає 630 депутатів, а у верхній — 315 сенаторів.
Пенсія для українських заробітчан
В Італії іноземні робітники, які працюють законно і сплачують внески до Інституту соціального забезпечення (ІNPS), мають такий самий соціальний захист і пенсійне забезпечення, як і італійські громадяни. Тож українські заробітчани в Італії можуть отримувати “італійську пенсію” в Україні, якщо дійшли пенсійного віку і протягом останніх п’яти років сплачували податкові внески в італійську скарбницю. Розмір мінімальної пенсії для заробітчан-іноземців — від 100 до 400 євро.
Люби себе
Італійські пенсіонери себе шанують. Вони добре харчуються, дбають про здоров’я, належно відпочивають і не перетруджуються. Це, мабуть, і є рецепт щастя пенсіонера-італійця.
Їхній стиль буття кардинально інший, ніж в українських пенсіонерів. Навіть порівнювати годі наших трудівників у куфайках та гумових чоботах, на підошві яких грубим шаром “натоптана” солома та гнояки, з італійськими синьйорами (не хочу, втім, нікого образити). За своє трудове життя у кращі часи бурхливого економічного розвитку країни кожен з цих синьйорів нелегкою працею щось нажив — одну чи дві власні крамниці, готель, бар, ресторан, нерухомість, здану в оренду. Відтак тільки одиниці з них навіть у селі, тримають курей хіба що як дивовижу, не кажучи вже про свиней чи корів. А для чого їм зайвий клопіт?! На свою пенсію кожен італієць може належно харчуватися, щодня (а не раз на тиждень) купуючи все потрібне у магазині.
Тому основна турбота старшого покоління в Італії — розваги: розмови, прогулянки автами, гра у карти.
І цим вони тут живуть.
Віра ГРОДЕЦЬКА
Рим
„Експрес” № 71 (6430) 5 — 12 липня 2012 року
