Заробітчанське «підживлення» для економіки

Половина українських сімей з-за кордону отримала загалом понад 5 мільярдів дол.

Темпи зростання приватних грошових переказів від українців, які працюють за кордоном, знижуються. Згідно з даними Національного банку України (НБУ), 2009 року в країну переказали 5,4 мільярда дол., що на 13,1% менше, ніж 2008 року (6,2 мільярда дол.). Разом із тим, частка переказів у ВВП зросла до 4,6% від ВВП (на 1,2% більше показників 2008 року).

За інформацією НБУ, найбільші об’єми переказів надходять з Росії. При цьому їхня питома вага скоротилася з 29,7% до 23,4%, що було викликане різким зниженням номінальних прибутків у цій країні. Друге місце займають США — 10% 2009 року. За ними йдуть країни Євросоюзу: Німеччина, Італія, Греція, Велика Британія, Кіпр, Іспанія.

Дані цифри свідчать про те, що навіть не зважаючи на зниження темпів зростання переказів, вони залишаються серйозним підживленням для України.

Тенденцію прокоментував кандидат економічних наук Андрій НОВАК:

— Дані НБУ вказують на те, що заробітчани за межами України значно менше відчули наслідки світової фінансової кризи. Наприклад, у європейських країнах падіння ВВП вимірювалося кількома відсотками, тоді як в Україні зниження сягнуло 15%. Саме повільне зниження економічного зростання дозволило вітчизняним заробітчанам пом’якшити удари світової кризи для своїх родин. За різними оцінками, за межами України працює половина працездатного населення нашої країни — 5—7 мільйонів. Отже, половина українських сімей під час кризи отримали фінансову підтримку саме завдяки переказам з-за кордону від своїх трудових мігрантів.

Думаю, щороку українці відправляли додому близько 16—18 мільярдів дол. на рік. Заробітчанські гроші утримують національну валюту від значної девальвації та допомагають пережити важкі часи чималій частини населення. Однак для національної економіки трудова міграція — не дуже гарне явище. Крім того, з кожною хвилею трудової міграції Україна втрачає репродуктивну частину населення. Тобто економічна проблема перетворюється ще й у демографічну.

Наталія БІЛОУОСВА, «День»