Marianna Soronevych
Неповторні, барвисті візерунки, вишиті на полотні, красномовно розповідають про історію та культуру Вкраїни у Монтебеллуно, Венеції Местре, Портогруаро та Удіне.
Українське народне мистецтво було представлене в рамках міського заходу Festa multiculturale Ritmi e danze dal mondo, започаткованого із метою спільного святкування емігрантів, що мешкають в регіоні. Адже за статистичними даними, на території Венето проживають більше, ніж 145 національностей). Воно стало справжнім фейерверком позитивних емоцій: презентації народних уборів, танців, кулінарних виробів народів світу.
Український павільйон вирізнявся серед інших барвами вишивки. Навіть у найвибагливіших поціновувачів мистецтва викликало захоплення 930-сантиметрове вишите диво – Рушник Національної Єдності (точніше, 930 см х 75 см чи 7 кв. м., вагою 4 кг. 470 г.).
Його вперше привезли в Італію автори ідеї та реалі затори втілення у життя – подружжя киян Тамара (колишня директорка Укрхудожторгу, тепер співвласниця товариства «Український сувенір», керівник майстерні художньої вишивки) та Микола Степаненки.
Як стверджує Тамара Василівна, вирішальну роль у створенні даного рушника відіграли журналісти. Саме представники засобів масової інформації провели негласний референдум поміж жителів України, і з’ясували, що, і на Заході, і на Сході, – в унісон українці висловлюється за єдність.
Проект «Рушник Національної Єдності» зобов’язаний своєю назвою тогочасному директору київської державної телекомпанії Миколі Пасаку. Цій неординарній події було присвячено понад 200 трансляцій на радіо і телебаченні.
16 місяців надзвичайно копіткої колективної праці увінчалися тріумфом. Закладені мистецтвознавцями, етнографами, науковцями ідеї були відображені на полотні, яке 55 років тому виткала Є.О. Андрощук з села Сьомаки Славутського району Хмельницької області.
Стартували 7 червня 2007 у Запорізькій області, рушник вишивали майстрині з 20 областей України, а закінчили 7 жовтня 2008 року у с. Гаспа (Ялта, АРК). Всього було проведено 51 колективне вишивання.
У виготовленні «Рушника Національної Єдності» брало участь майже 1600 українців (вирощування конопель і виготовлення ниток; розробка візерунку і внесення його на полотно, виготовлення ниток для вишивання із вовни та їх фарбування, виготовлення та розпис скрині та котушки, інкрустація та виготовлення шкатулки під паспорт). Безпосередньо вишивало 1340 осіб, серед них: 110 чоловіків і 1230 жінок, 90 дітей, 252 представників українських діаспор (США, Канади, Польщі, Молдови). Наймолодшою вишивальницею була Соломія Паньок з Харківщини, а найдосвідченішою – Герой України, 98-річна В.Роїк (у Гулазі з риб’ячої кістки зімітувала голку, витягувала нитки з матрацу і на матраці ж вишивала!).
З благословення священнослужителів усіх конфесій України, брали участь у вишиванні «Рушника Національної Єдності» і секретар РНБ України Іван Плющ, і депутат ВРУ В.Куйбіда. А також численні керівники обласних держадміністрацій, облрад, міст, районів, управлінь культури тощо.
За час акції, «Рушник Національної Єдності» провезли близько 57 тис. км., в т.ч. 5,5 тис км. залізницею, та ще літаком 22 5000 км. Усього рушник подолав 79 000 км. (не враховуючи польоту до Канади).
Презентації унікального національного творіння 22 в Італії розпочалися травня в Монтебеллуно, 23 – в Местре (на святі, приуроченому Дню матері). Згодом його побачили в Портогруаро та Удіне. Велику допомогу у виставці полотна надала пані Тамара Позднякова, президент асоціації українців в Італії «Україна плюс», Вікторія Скиба («Україна-Фріулі») та інші керівники та учасники громадських українських організацій.
Окрім Рушника Національної Єдності, пані Тамара Степаненко експонувала самобутні вишиті рушники з різних областей України, вишиванки, оригінальні предмети повсякденного вжитку. Свято світових ритмів і танців у Джавера ді Монтелло стало завершальним акордом перебування «Рушника Національної Єдності» в Італії.
Згодом вишите полотно переїхало до Мюнхена (Німеччина), Будапешту (Угорщина). Сьогодні, 11 червня «Рушник Національної Єдності» прибув до Ужгорода. Саме там, на Закарпатті, продовжиться створення чергового українського шедевру: «Рушника міста Києва» довжиною 7 метрів та шириною – 66 сантиметрів.
В участі проекту, запропонованого завідувачкою Управління київської міської ради у роботі з жінками Іриною Євгеніївною Голубєвою, взяли участь провідні етнографи та науковці Лідія Орел та член академії наук України Тетяна Карпа–Васильєва. Шлях «новонародженого» стелитиметься згодом маршрутом: Одеса–Чернівці– Суми.
Слід зазначити, що поява «Рушника Національної Єдності» породила ланцюгову реакцію. Не забарилися «вишитися» рушники-символи областей (Кіровоградська, Донецька, Полтавська), міські (Чернівці, Київ), районні, освітянські (в тому числі «Від школи до школи).
Микола Степаненко поділився враженнями побаченого. Розповідаючи про походження і значення символів вишиванки, він зауважив надзвичайну увагу італійців до історії України. Адже в їх уявленні наша країна завжди асоціюється з Росією, або в її рамках.
Чудово, що рушникові перегони не знають жодних перепон. Допоки житимуть традиції нашого народу, чи то у піснях, чи то у вишивках, нашому роду не буде переводу…
Олена КАНАРЧИК
