Marianna Soronevych
Про те, що вони стали жертвами квартирних аферистів, хмельничани Геннадій та Валентина Гуменюк дізналися абсолютно випадково два роки тому. Подружжю, які були на заробітках в Італії, подзвонили родичі і повідомили, що хтось оплачує замість них комунальні послуги.
– Ми тоді ще поняття не мали, що житло без нашого відома примудрилися … двічі перепродати, – нарікає Геннадій Гуменюк. – Найпарадоксальніше, що ми не втрачали жодного документа і ніде не ставили підписів, які шахраї могли б використовувати в своїх цілях. Тільки зараз, нарешті, дізналися, хто і яким чином провернув цю аферу. «Ну все, про квартиру можете забути, – говорили друзі і знайомі. – Навіть якщо злочинців знайдуть і покарають, за ними напевно не числиться жодного майна. А ваша квартира належить іншим людям. Тому навряд чи у вас є шанси ». Зазвичай у жертв квартирних шахраїв все саме так і складається. Тому наш випадок в чомусь можна назвати унікальним – але на цей раз в хорошому сенсі цього слова.«Валя ніколи не втрачала паспорт і не брала ніяких кредитів. Звідки ж стали відомі її паспортні дані? »
– На цю квартиру ми заробляли десять років, – розповідає Геннадій Гуменюк. – Власне, через це і поїхали на заробітки до Італії. У 2005 році вкладали гроші фактично у фундамент – тоді будинок ще тільки починали будувати. А через чотири роки дружина нарешті стала власницею трикімнатної квартири. Ми планували попрацювати в Італії ще пару років і повернутися в новеньке житло. Під час нашої відсутності за квартирою наглядала моя мама. У травні 2011 року вона, як завжди, зателефонувала своїм знайомим в жек і запитала, скільки їй треба заплатити. Але в жеку відповіли, що … все вже сплачено: «За квартиру заплатив господар. Ваша невістка два тижні тому її продала ». Мама повідомила мені. Я відразу зв’язався з директором фірми-забудовника, у якої ми купували житло. «Так ви ж продали квартиру, – здивувався директор. – Я сам тільки недавно про це дізнався. Сьогодні до мене прийшов якийсь чоловік і попросив встановити у вашій квартирі автономне опалення. Сказав, що він новий господар ».
Подружжя Гуменюк першим же рейсом вилетіли в Україну. І зв’язалися з новим власником їх житла Андрієм Балабас. Той сказав, що купив квартиру у якогось Степана Сидоренко (ім’я та прізвище змінені). Про таку людину Гуменюки чули вперше. Андрій Балабас розповів, що знайшов оголошення про продаж квартири в газеті, подзвонив, і вже через три дні вони зі Степаном оформили угоду. Причому придбав він квартиру за досить лояльною ціною.
– За словами Андрія, все було абсолютно законно – він купив житло у людини, офіційно володів квартирою, – каже Геннадій Гуменюк. – Але як таке може бути, якщо право власності на неї належить моїй дружині? Написавши заяву в міліцію, ми зустрілися зі Степаном Сидоренко, який продав наше житло Андрію. Ним виявився темноволосий чоловік років тридцяти, який заявив, що квартиру йому продала … Валентина Гуменюк. Причому описав її як невисоку брюнетку. Справжня ж Валентина – висока русява жінка. Коли я показав йому паспорт своєї дружини, Степан підтвердив, що продавцем житла була інша жінка. Не знаю, як це пояснити, але щось у поведінці Степана мене насторожувало. Якщо по другому покупцеві, Андрію, було видно, що він сам не розуміє, в чому справа, то у Степана бігали очі, він плутався, розповідаючи про те, як купив квартиру.
Подружжя Гуменюк поїхали до нотаріуса, засвідчити угоду з продажу квартири Степану Сидоренко. Там їм дали ксерокопію паспорта жінки, яка від імені Валентини Гуменюк продала квартиру. У паспорті стояло прізвище Валентини, але номер паспорта та фотографія – зовсім інші.
– Валя ніколи не втрачала паспорт і не брала ніяких кредитів, – дивувався Геннадій Гуменюк. – Звідки шахраї взяли всі її паспортні дані? Степан Сидоренко сказав, що купив у псевдо-Валентини квартиру за … 52 тисячі доларів. У той час як реальна вартість нашого житла понад 120 тисяч! «Господиня поспішала укласти угоду, тому ціна мене не насторожила», – пояснював Степан. Купивши квартиру, Сидоренко тут же виставив її на продаж і через три дні продав. Все це було дуже підозріло.«Знайомлячись з матеріалами кримінальної справи, я остаточно переконався в тому, що в афері замішані працівники БТІ»
– Я почав з’ясовувати, як, маючи тільки підроблений паспорт, можна було від імені моєї дружини продати її житло? – Продовжує Геннадій Гуменюк. – Адже для угоди купівлі-продажу потрібні ще свідоцтво про право власності та техпаспорт. Де шахраї могли дістати ці документи, якщо вони перебували у нас в Італії? Нотаріус, яка оформляла загадкову операцію, сказала, що у жінки, яка назвалася Валентиною Гуменюк, були всі документи на квартиру. Правда, не оригінали, а дублікати, видані їй в БТІ. Псевдо-Валентина пояснила це тим, що оригінали втратила. А за законом угода з дублікатами теж вважається дійсною. Залишалося з’ясувати, на якій підставі БТІ видало шахрайці дублікати документів на нашу квартиру.
Начальниця БТІ запевнила, що теж діяла в рамках закону – мовляв, прийшла жінка, показала паспорт, що підтверджує, що вона Валентина Гуменюк, і попросила зробити дублікати документів у зв’язку з втратою оригіналів. Але в БТІ повинна була залишитися копія паспорта моєї дружини, адже квартира належала нам! Досить знайти цю копію і порівняти фотографії. Коли я запитав, чому вони цього не зробили, начальниця БТІ зам’ялася: «Так документи … загубилися. Вірніше, всі документи є, але копії паспортів – і вашої дружини, і другої жінки, і покупців – пропали ». Як вони могли пропасти, якщо їх мали підшивати у справу, вона не пояснила.
Тим часом місцевим журналістам вдалося виявити цікаві факти. Виявилося, що паспорт, в який шахраї вклеїли чужу фотографію і вписали ініціали моєї дружини, незадовго до того, що сталося втратив житель Ярмолинецького району Хмельницької області. Очевидно, документ знайшли або вкрали шахраї. Крім того, судячи з ксерокопії паспорта, псевдо-Валентина теж була прописана в Ярмолинецькому районі. Справжня Валентина ніколи там не жила. Останнім місцем прописки шахрайки, як випливало з документа, був гуртожиток одного з хмельницьких університетів. Журналісти поїхали туди і показали коменданту гуртожитку фотографію. Та повідомила, що така жінка ніколи у них не жила і ніяка Гуменюк у них не прописана.
Знайомлячись з матеріалами кримінальної справи, я остаточно переконався в тому, що в афері замішані працівники Хмельницького БТІ. Так, для отримання дубліката документів на квартиру шахрайці потрібно було спочатку отримати довідку з жеку. Начальниця БТІ запевнила, що жінка таку довідку принесла. Але жек прислав офіційна відповідь, що ніяких довідок Валентині Гуменюк не видавав. За документами угода купівлі-продажу між псевдо-Валентиною та Степаном Сидоренко відбулася 18 травня нинішнього року. А техпаспорт на квартиру в БТІ переоформили на Степана … 15 травня. У справі є документи, що підтверджують це. Які ще потрібні докази? Не кажучи вже про загадкове зникнення з БТІ копій паспортів всіх покупців квартири. Проте співробітники БТІ чомусь проходять у кримінальній справі лише як свідки.«У нас, в Хмельницькому, оголошення в газеті прирівнюється до довідки з міліції»
– Коли ми зустрічалися в 2011 році, у справі ще не було підозрюваних. Винних вдалося встановити? – Запитую у Геннадія Гуменюка.
– Звичайно. Співробітники міліції знайшли ту саму псевдо-Валентину, чия фотографія була на підробленому паспорті. Це 25-річна хмельничанка Дар’я (ім’я змінено. – Авт.). Офіційно вона ніде не працює, судимостей не має. Звичайно ж, дівчина заявила, що їй нічого не відомо. «Я взагалі не знаю, про яку квартирі йде мова, – натурально зобразила здивування. – І подружжя Гуменюк теж не знаю ». Але доказів її провини більш ніж достатньо. Три співробітника БТІ підтвердили, що саме вона приходила до них і представлялася Валентиною Гуменюк. Тут, до речі, сплив ще один цікавий момент. Щоб отримати дублікати документів на квартиру, жінці потрібно було принести в БТІ довідку з міліції про те, що вона як власниця цієї квартири документи втратила. Звичайно ж, йти в міліцію і представлятися чужим ім’ям було б занадто. Тому аферистка замість довідки принесла … газету з розміщеним там оголошенням про втрату документів. Мовляв, ось підтвердження тому, що вона дійсно господиня квартири. Але яке ж це підтвердження? У газеті за гроші можна розмістити будь-яке оголошення і назватися ким завгодно. «Навіщо ви так? – Запротестували в БТІ. – У нас, в Хмельницькому, оголошення в газеті прирівнюється до довідки з міліції ». І це мені заявляють співробітники державної установи!
– Хто ж все-таки підробив паспорт? Дарина?
– Швидше за все, так. У всякому разі почеркознавча експертиза підтвердила, що в підробленому паспорті й у договорі купівлі-продажу розписувалася вона. Крім того, її не раз бачили сусіди, подтвердждающіе, що ця молода жінка регулярно «крутилася біля нашого під’їзду». Часто її бачили разом з подругою Оленою, яка проходить у справі свідком. Альона наполегливо відмовляється давати свідчення. Проте на суді Дарина, яка теж не була багатослівній, закричала: «Чого ви причепилися тільки до мене? Чому не залучаєте Альону? »Але пояснювати нічого не стала. Причетність Дар’ї до злочину підтвердили і оперативні розробки: вона заявляла, що взагалі ніколи не з’являлася в нашому будинку, але її мобільний засікли там саме в той день, коли полягала угода між псевдо-Валентиною і першим покупцем Степаном Сидоренко.
– Ви говорили, що він теж викликав у вас підозри?
– Так. Особливо після того, як я ознайомився з матеріалами кримінальної справи. Спілкуючись із співробітниками міліції, Степан, мабуть, злякався і остаточно забрехався. Так, спочатку заявив, що жінка, яка продала йому квартиру, справляла враження забезпеченої людини – ефектна, доглянута, добре одягнена. А під час наступного допиту сказав, що у господині квартири був «бомжуватого вид» (два роки тому на питання кореспондента «ФАКТІВ» Степан відповідав вкрай неохоче, намагаючись не вдаватися в подробиці. – Авт.). Але, крім того, що людина явно заплутався у власних словах, інших доказів його причетності до злочину немає. Тому він теж проходить у справі свідком. Хоча і низька ціна, за якою він купив квартиру, і те, що він продав її буквально через три дні після покупки, наводять на роздуми.
Суд у кримінальній справі йде до цих пір. Підсудна Дарина намагається оскаржити висновки почеркознавчої експертизи. Тим часом подружжя Гуменюк, яким вдалося довести, що вони свою квартиру не продавали, подали цивільний позов до нинішнього власника їх житла.
– Суд тривав близько року, – говорить Геннадій Гуменюк. – Всі знайомі в один голос твердили, що ми нічого не доб’ємося – мовляв, у нашій країні якщо вже став жертвою афери, то будь готовий до того, що не отримаєш ні свого житла, ні грошей. На жаль, навіть у вашій газеті я читав багато таких історій. Аферистів хоч і карають, а квартиру не повертають. В якості розради пропонують компенсацію – мовляв, вам будуть виплачувати по тисячі гривень на місяць, бо іншої можливості у шахраїв немає. Так і за двісті років не повернеш свої гроші. Але ми все ж сподівалися. Адже у нас є всі докази того, що моя дружина квартиру не продавала! Підозрілий покупець Степан після численних допитів у міліції остаточно знітився. На щастя, суддя розібрався в ситуації.
Хмельницький міський суд ухвалив повернути трикімнатну квартиру законній власниці Валентині Гуменюк. Договір купівлі-продажу аферистки зі Степаном визнали недійсним. У той же день щасливе подружжя змогли зайти в свою квартиру.
– Уже й забули, як вона виглядає, – хитає головою Геннадій Гуменюк. – Раділи як діти. Дружина навіть розплакалася. Всі ці роки ми ні про що інше не могли думати. На щастя, нові власники не встигли почати там ремонт. На радощах ми вже найняли робітників. Хочеться скоріше забути про цю аферу, як про страшний сон.
* Геннадій та Валентина Гуменюк були щасливі знову опинитися в своїй квартирі (фото видання «Є! Поділля»)
– Новий власник квартири не став подавати апеляцію? – Цікавлюся я.
– Ні. На відміну від Степана цей Андрій явно не має відношення до афери. Щоб повернути свої гроші, йому потрібно подавати цивільний позов до Степана, у якого він купив житло. Вирок шахрайці ще попереду. Хоча навряд чи вона провернула таку справу сама.
– Нас часто запитують, чому саме ми стали жертвами афери, – приєднується до розмови Валентина Гуменюк. – Самі не розуміємо. Мабуть, все через те, що ми з чоловіком були в Італії і практично не з’являлися у своїй квартирі. І шахраї в якийсь час це помітили.
Катерина Копанева, «ФАКТИ»
