Marianna Soronevych
Перша леді дипломатичного корпусу України в Італії Ольга Пояркова,попри відповідальну місію супроводу чоловіка під час офіційних та протокольних заходів, відкрила в собі творчий талант
Її дім огортає аурою жіночості, не приховуючи творчих захоплень його господині. Сімейні портрети та фото розповідають про велику родину, у якій цінується спілкування та тепло домашнього вогнища. Жінка, дружина, матір, бабця, відмінна господиня, вже у зрілому віці Ольга Пояркова знайшла в собі мистецьку іскру якою засвічує навколо себе радість.
«За плечима кожного успішного чоловіка стоїть велика жінка» – авторство цієї крилатої фрази встановити складно, цю мудрість перейняв та привласнив народ. Саме життя щоразу переконує в її безпомилковості.
Ольга Пояркова приїхала в Італію у 2006-му році, супроводжуючи у дипломатичній місії свого чоловіка – Георгія Чернявського, Надзвичайного і Повноважного Посла України в Італійській Республіці. Освоюючись у новій країні, знайомлячись із оточенням – дружинами послів інших країн – була запрошена у Міжнародний жіночий клуб міста Рима. Тут зустрічалися для спілкування, об’єднувалися зa інтересами, ділилися досвідом життя, знайомили із кухнею своїх країн, проводили благодійні акції. Пані Пояркову зацікавила секція декору, у якій вона знайшла своє захоплення – дизайн та виготовлення жіночих прикрас.
Її фантазійні сережки, підвіски, оригінальні кольє та браслети виготовленні із натуральних матеріалів: каміння, срібла, перлин та допоміжних деталей які роблять їх цілісними. «Я не малюю ескізів прикрас, підбираю фурнітуру та матеріали за стилем, а далі – поєдную їх керуючись інтуїцією.» – Розповідає дизайнерка.
Нещодавно вона закінчила курси срібного лиття, тож відкрила новий безмежний простір для рукоділля. Усі роботи Ольги Пояркової виконані в одному екземплярі, визначити їх кількість неможливо, адже частину продано на благодійних базарах на користь дітей, інші – подаровані друзям.
«Коли створюю дизайн прикрас, думаю про українських подруг, яких мені не вистачає. Що б пасувало кожній із них. А першим і найголовнішим цензором і порадником у роботі є мій чоловік. Я вдячна йому за це». – Відкриває секрет пані Ольга.
У 2009 році з ініціативи Посла України в Угорщині Дмитра Ткача, у Будапешті відбулася її перша виставка «Дарую радість». У наступні роки на оцінку української публіки роботи представлено в Одесі, на експозиції «Частинка моєї душі». Нещодавно в Російському центрі науки і культури у Римі прикраси демонструвалися на на виставці «Віра, Надія, Любов», за яку майстриню відзначено пам’ятною дошкою від мерії італійської столиці.
Занурення у світ творчості відкрило у жінці схильність до малярства. Спробувавши пензель на картинах природи, розписі тарілок та ваз, почала малювати сакральні полотна. «Сама не знаю як я прийшла до написання ікон. Мабуть внутрішній голос підказав. – Згадує пані Ольга. – Перед тим як сісти за роботу йду за благословенням священика. А під час написання відчуваю велику незясненну радість і умиротворення».
Ікони Ольги Пояркова поєднують у собі кілька технік декоративного мистецтва. Вона обрамляє їх об’ємними квітами, знаходить оригінальні рішення для фону. З особливою приємністю згадує ікону Богоматері із дитям, подаровану церкві Миколая у Барі, де покояться мощі спільного для України та Італії святого; Богоматері із відкритим серцем, що зберігається в українській базиліці Святої Софії у Римі. Та картини «Маки», переданої Російському центру науки і культури для встановлення співпраці митців двох країн.
«Вдячна Італії за можливість відкриття моїх захоплень. Мені подобається те, що тут жінки різного віку та інтересів ведуть повноцінне життя, розкриваючи свої можливості і таланти :в живописі, літературі ,поезії, кулінарії, декоративно-прикладному мистецтві. Цю практику варто перенести до нас, де, об’єднуючись у гуртки, передавався б досвід від поколінь до поколінь у кожному районі міста та села нашої України» – завершує майстриня.
Маріанна СОРОНЕВИЧ
