Marianna Soronevych
Приємна розмова із засновником та лідером інтернаціонального рок гурту KUBE (КЮБ) в Італії Назаром Мотровичем із нагоди виходу нової платівки «Біполярний синдром»
– Як почалося твоє захоплення музикою?
– Я сам з Буковини, а це – співучий край, від діда та бабусі завжди чув народні пісні, в домі було фортепіано на якому грала мама, в 6 років я почав навчатися в музичній школі….
– Яким був твій перший музичний досвід?
– Перший музичний гурт я створив в 16 років, разом із двома друзями дитинства (перкусіоністом Тарасом та басистом Сергієм), я складав музику, співав та грав на гітарі. Гурт назвали “Шторм”. Перший концерт зіграли в клубі рідного села Мамаївці (Кіцманський район Чернівецька область) на День Незалежності. Гурт проіснував 5 років поки я не емігрував в Італію.
– Чому ти вирішив перебратися на Апенніни?
– З 2001-го року в Італії живе моя мама… ось і я вирішив в 2005-му переїхати до неї. Спочатку я навчався на курсі італійської мови при Міжнародному університеті в місті Перуджа. Мене дуже вразила величезна культурна та історична спадщина цього міста та Італії загалом, гармонійність з якою вона тут поєднується із сучасною реальністю…
По закінченні мовного курсу я переїхав до міста Фано, що на Адріатичному узбережжі. Треба було швидко здобувати професію щоб не сидіти на шиї у мами. Вступив на кулінарний відділ Інституту готельної справи. Після його завершення пощастило влаштуватися шеф-поваром в ресторані Santa Cristina. До цього в мене вже був трирічний досвід роботи помічником шеф-повара в різних ресторанах Адріатичного узбережжя.
– Розкажи про твою творчість в Італії
– Живучи у Фано, дав оголошення у місцеву газету: «…гітарист-вокаліст шукає гурт..». Через тиждень мені зателефонував італієць і запросив на репетицію. Так в жовтні 2006 утворився мій перший колектив в Італії «Gagarin Space». На репетиції я зазвичай приходив з моїм другом по інституту, Іваном Веліксаром, вихідцем із Росії. Він помагав носити підсилювачі та слухав наші творчі муки. В той час Іван навіть не уявляв, що через три роки разом зі мною буде учасником та засновником гурту «KUBE».
Гурт «Gagarin Space» проіснував більше року, ми встигли зіграти декілька концертів у місцевих клубах. Улітку 2007-го ми з Іваном влаштувалися на сезонну роботу в готель в місті Каттоліка. Тож про «Gagarin Space» прийшлося забути…
Але, як кажуть, нема горя, без добра. (Сміється) У вільний від роботи час ми вирішили урізноманітнити наше дозвілля. Купили Івану бас-гітару, і почали учити перші акорди. У нього виявився величезний музичний талант, так що через два місяці ми мали акустичну програму з 10 пісень…
– Як виник гурт KUBE?
– По закінченні курортного сезону ми повернулися у Фано і серйозно задумалися про продовження нашого музичного шляху. Протягом 2008-го року я писав пісні, а Іван по 3 години щодня вправлявся у грі на бас-гітарі. На початку 2009 року вирішили записати п’ять кращих творів. Для реалізації нашого першого демо обрали Naive Studio в місті Фано.
За пропозицією Івана назвали колектив «KUBE».
Наша перша збірка носить назву “Underground”(2009)… значить «Під землею». Чому така назва.? Ну про нас тоді ніхто незнав тому і “Underground”
Я записав всі гітарні та вокальні партії. Іван Веліксар – бас, італійці Luca Antinori і Matteo Pantaleoni – відповідно синтизатори і барабани. Продюсував цей диск Fulvio Menella.
За стилем отримали пост гранж з домішком електронної музики… Взагалі визначати стиль – то робота для критиків (Сміється). Як для першого демо вийшло непогано (Їх можна послухати у розділі аудіозаписів на моїй сторінці (Назар Мотрович) сайту «ВКонтакті». Після публікації в Інтернеті, ми отримали багато позитивних відгуків про нашу роботу.
Пісня «Лечу до тебе» потрапила в ротацію на декількох радіостанціях України. Та й нам вона дуже подобалась… вирішили відзняти кліп, його ідея – проста історія кохання…. без зайвих понтів та показухи (Сміється). Кліп був в гарячій ротації на двох телеканалах – ТРК Чернівці, та А-One. В Youtube його можна побачити на каналі kubeband.
– Що у нас новенького в 2011-му році?
– А тепер про найприємніше (Сміється). В березні ми закінчили роботу над новою платівкою «Біполярний синдром»… Чому така назва? Бо вона складається із 5 пісень італійською та 5 українською мовами, двох стилістичних напрямків – рок та поп-рок, якщо хочете – такий собі мікс моєї української та італійської особистості.
Ця робота відрізняється від першої як на мене вона цікавіша. Консультантом виступив відомий український продюсер Євген Ступка який працював над останнім альбомом Океана Ельзи «Dolce Vita». Ну а в Італії промоцією диску займається відомий композитор та продюсер Francesco De Benedittis, він пише музику для італійських співаків Nec та Francesco Renga. Незабаром він представить наш диск міланській звукозаписуючій компанії Universal Music. Що з цього вийде – незнаю (Сміється). Сподіваюсь щось хороше.
Можу добавити що вже на днях з’явиться перший тираж диску, який буде розповсюджуватися в Італії. Українські фани можуть знайти нові пісні на нашій сторінці ВКонтакті. Щоб отримати диск безкоштовно, достатньо мені про це написати.
– Яким є твоє життєве кредо?
– Ми за зірками не ганяємось, просто стараємося добре та від душі робити те, що нам подобається, щоб це розважало нас та тішило слухачів.
Музика завжди крутиться у мене в голові… потрібен тільки підходячий момент щоб її звідти витягнути … так народжуються пісні…
Йдучи до мети, отримувати задоволення від кожного маленького кроку, і чим довший цей шлях тим краще!
Успіхів вам!
Розмовляла
Маріанна СОРОНЕВИЧ
