Marianna Soronevych
На кладовищі невеличкого містечка Преоне, що поблизу від Удіне є могила українця Ярослава Явного, яка розповідає історію, що переплітає долю українського та італійського народів.
Український партизан помер у 31-річному віці 28 вересня 1944 року, італійцям він був відомий як “росіянин”. За життя він став частиною місцевої спільноти, тому місцеві його похоронили і піклувалися про його могилу, наче про невеликий мавзолей.
В суботу 22 вересня, 72 років після його смерті, місцева влада і культурна асоціація Україна-Фріулі вшанували пам’ять “росіянина”, який насправді росіянином не був.
На кладовищі було відкрито нову надгробну плиту за присутності дипломатичних представників України а Італії.
Асоціація Україна-Фріулі та її президентом Вікторія Скиба і дослідник Фабіо Галімберті, вирішили вивчити цю історію після того як у 2014 році прочитали на сторінках Messaggero Венето лист місцевого ентузіаста, П’єрпаоло Луп’єрі про поховання Явного.
Явний народився в 1913 році в селі Кошляки Підволочиської губернії Тернопільської області, яка на той час належала Польщі. Він був інженером, активістом Організації українських націоналістів (ОУН).
Він приєднався до націоналістичної організації ще учнем середньої школи, разом з чотирма іншими друзями, і за це був засуджений польською владою до одного року тюремного ув’язнення.
У 1943 Українська повстанська армія (УПА) послала своїх емісарів в Італію, щоб зв’язатися з союзними англо-американськими військами, через партизанський рух. Вони пересікли кордон Італії під прикриттям, як трейдери компанії, що працює у Тоді, що у провінції Перуджа, та роз’їхалися одразу по прибутті в Трієсте.
Явний почав партизанську діяльність у батальйоні “Сталіна”, сформуваний із колишніх радянських в’язнів що приєдналися до гарібальдійців. Хоча і не був із ними ідеологічно спорідненим, однак присвятив себе боротьбі проти фашизму.
Влітку 1944 року, як раз перед німецьким контрнаступом, українець загинув через бомбу, яка вибухнула йому в руках.
Належне поховання партизана на місцевому цвинтарі не було простою справою через релігійні та політичні мотиви. Проте священник Пій Ферранте Поло поклався на те, що партизан був польської національності, і, отже, належав до католицької спільноти.
У 1972 році один з його товаришів повернувся в Італію з Канади, щоб шукати сліди полеглих побратимів. Він приїхав у Преоне де знайшов могилу Явного і вирішив замінити залізний хрест на мармурову стелу, на якій вигравірував ім’я українського героя на кирилиці і латині. Також він пояснив що ім’я Богдан Тураш, яким також називали Явного, був його військовим позивним.
Муніципальна гвардія протягом багатьох років тримала зв’язок з колишнім товаришем партизана для догляду його могили. Тепер цим опікуються українські іммігранти 21 століття.
_________________________________________________________
БІЛЬШЕ НОВИН:
