Marianna Soronevych
Прихід першого Понтифіка зі Сходу Івана Павла ІІ, з комуністичного Сходу, на Папський престол викликав не лише жваву полеміку, а й великі зміни у поширенні євангелізації Церкви, започаткував відкритий міжрелігійний діалог заради миру і любові до ближнього.
За період свого понтифікату Папа Іван Павло ІІ подолав шлях у 1 млн. 170 тисяч кілометрів під час візитів у 130 країн. Він здійснив ці поїздки, виконуючи головну апостольську місію, про яку йдеться Біблії: „Ідіть і навчіть всі народи…” (Мтв.28:19). Він продовжував свої мандри навіть тоді, коли фізичні сили вичерпувалися, бо душа неймовірно страждала через несправедливість у світі. Він ішов до людей, щоб розрадити і захистити їх.
Звернення Папи (їх було 15 тисяч, з них 3 300 у поїздках) прості і доступні. Вони збирали мільйони слухачів, не лише віруючих, не лише католиків, тому, що він, будучи головою Церкви, залишався простим священиком, що намагався донести Слово Боже до кожного. Радісне свято з присмаком болю
Вірні часто згадують про візит Івана Павла ІІ в Україну. Незабутніми і зворушливими були його щирі молитви за мир і спокій в усьому світі, за процвітання держави. На майданах Львова і Києва зібралось майже півтора мільйона осіб. Біблійні істини – любити Бога і ближнього, жити у вірі і покорі, не втрачати надію і не бути скупим на добрі вчинки, – вражали у саме серце, бо промовлялися устами людини, що багато пережила на своєму віку.
Як зазначив Блаженніший Кардинал Любомир Гузар, відзначаючи п’яту річницю візиту Папи Івана Павла ІІ в Україну, “ми маємо радісне свято, із вкрапленим болем”. Ми сумуємо з приводу фізичної смерті Кароля Войтили, та радіємо, що святкування пов’язане з його ім’ям, є показником того, що усі люди доброї волі прагнуть діалогу і єднання. Вся Україна складала Богові подяку за те, що стала свідком його місіонерської діяльності. Папа хотів навчити усіх бути щирими і міцними
у вірі, щедрими на любов.
Українська церква відзначила річницю візиту Понтифіка в Україну п’ятиденними святими літургіями. У Римі, в соборі Св. Софії, 27 червня відбулась літургія, яку відправив Кардинал Любомир Гузар. На ній були присутні високі представники Ватикану, посли при Святому Престолі з понад двадцяти країн світу, серед них дипломати з Італії, Аргентини, Мексики, Південної Кореї, Єгипту. Блаженніший Кардинал висловив подяку усім присутнім за участь в урочистому зібранні та особливу подяку послу України при Святому Престолі, пану Григорію Хоружому, за велику допомогу і підтримку української церкви за кордоном та у підготовці до святкування річниці історичного візиту. Владика вручив п. Хоружому пам’ятну грамоту за активну співпрацю із церквою.
Візит Папи в Україну 2001-го року став важливою історичною подією, спробою налагодження діалогу між католицькою і православною церквою. Нелегкий апостольський і державний путь По закінченні Святої літургії слово перебрав посол України при Святому Престолі. У своєму зверненні він сказав, що довге очікування візиту Понтифіка було сповнене щирими молитвами, та й Україні довелось подолати довгий шлях, щоб уможливити цю історичну подію.
Українська земля свято шанує просвітницькі ідеї Апостола Андрія, страждання за віру в Христа римських понтифіків Св. Клемента І св. Мартина І. “За останні п’ять років, – наголосив посол, – а особливо після Помаранчевої революції, Україна зробила важливі кроки у напрямку розвитку демократії у громадсько-політичному житті, економічних реформах та соціальній сфері. Сьогодні держава стає на захист основних прав людини, її гідності, свободи віросповідання.
Втішає те, що зв’язки із Святим Престолом розвиваються у плідній співпраці”. Пан Хоружий висловив подяку усім, хто допоміг у організації та проведенні урочистого заходу, а особливо адвокату Анжело Станісчія, за фінансову підтримку у виготовлені пам’ятної бронзової медалі (на фото) за проектом українського кульптора Миколи Швеця. Наступного дня її було вручено Бенедикту XVI на зустрічі у Ватикані.
Зображення Івана Павла ІІ, який благословляє два найважливіших культурно-політичні центри України – Львів і Київ, – символізують зв’язок між католицькою і православною церквами, силу духовної єдності та продовження встановленого діалогу.
Світлана Ковальська
