Marianna Soronevych
Історія незалежної України, як, напевне, й історія будь-якої держави, позначена чередою дрібних і гучних скандалів… Ми запропонували експертам – політологам та аналітикам – ранжирувати десятку найгучніших скандалів двадцяти років, які найсуттєвішим чином вплинули на її імідж та репутацію.
1. Президентські вибори 2004 року
Безпрецедентно жорсткі й навіть жорстокі змагання за посаду глави держави не просто являли собою величезний скандал, а складалися з цілої вервечки «скандальозів» – починаючи з «силової розминки» на виборах мера Мукачевого, де в березні 2004 влада випробувала методи фальсифікації.
Потім були викриття сумнозвісних «темників», які явили світові свого роду «ноу-хау» в методах тотального незаконного контролю інформаційного простору; побиття молотками пікетників біля ЦВК; скандал з отруєнням опозиційного кандидата; скандальні намагання команди Януковича опублікувати сфальсифіковані результати виборів; скандальне засідання Верховного суду з викриттям масових фальсифікацій (багато юристів досі вважає, що в беззаконня вгамовували іншим беззаконням – «третім туром», хоча ніби й політично правильним кроком).
От тільки Майдан навряд чи хто назве «скандалом». Це був справжній порив народу до свободи, акт самоусвідомлення й самовиявлення української політичної нації. Якраз Помаранчева революція реабілітувала Україну за численні скандали 2004 року в очах цивілізованого світу. «У цій країні ще не все втрачено…»
Зараз втрачається все.
2. Процес над Тимошенко
Безпрецедентний для незалежної України скандал. Ще ніколи в її історії колишній глава уряду не сидів на лаві підсудних, а тим паче за ґратами українського СІЗО (Павло Лазаренко не встиг, утік, начебто домовившись із Кучмо, і потрапив до американської в’язниці, що, погодьтеся, зовсім інша справа).
Немає сенсу переповідати скандальний перебіг процесу, суцільні порушення КПК та елементарних правил загальнолюдської етики з боку «Гаррі Поттера», у поведінці якого, за словами одного з наших експертів, «незграбне ювенільне нахабство і юридичне невігластво химерно-діалектично переплітаються з юнацькими комплексами неповноцінності перед зрілою і розумною жінкою». Справді, старий Фрейд знайшов би тут чимало повчального.
Мабуть, немає у світовій демократичній спільноті такої країни, політики та експерти якої не висловили б обурення або, як мінімум, стривоженості вибірковими переслідуваннями лідерів опозиції в Україні.
Нинішньою владою увесь той закордонний галас сприймається як «пурга». За кордон пускають, рахунки не арештовують, навіть за французькою абеткою на міжнародних заходах не розсаджують. А решта – то надокучливе дзижчання. Більше того, Баррозу примудрився в доволі великій статті до 20-річчя незалежної України багато сказати про «амбіційні плани політичної асоціації» і навіть словом не прохопитися про політичних в’язнів у сучасній Україні.
Тому, наскільки відомо авторові, у «вищих колах» існує думка, що Тимошенко неодмінно потрібно саджати. Років на сім. Уже й жіночу колонію під це неблаговидне діло готують у одній зі східних областей України.
Оце буде скандал! От тільки чи не підніметься після того «пурга» такої сили, що змете нинішню владу з її рейтингом?
3. Убивство Георгія Гонгадзе
Цей скандал, без перебільшення, набув всесвітнього резонансу. Молодий, талановитий, гостро опозиційний до влади і особисто до тодішнього президента Кучми журналіст і редактор, батько двох маленьких доньок був викрадений і по-звірячому вбитий. І після цього – оприлюднення «плівок Мельниченка» з гиденькими репліками Кучми про «грузіна». «Данилич» як політик з бодай якимось реноме або респектабельністю потому вже не воскресав.
І сьогодні, через десятиліття, не названі поіменно замовники, тобто істинні винуватці звірячого вбивства. Якою, зокрема, є роль нинішнього спікера ВР Литвина? Чи причетні до вбивства вітчизняні та російські спецслужби? Мало хто вірить, що нинішня влада добивається правди, відкривши справу проти Кучми, піймавши й допитуючи генерала Пукача. Та ні, скоріше безуспішно намагається набрати політичні очки.
Чи буде скандальне вбивство розкрите до кінця, чи, як у нас водиться, покарання понесуть «стрілочники»? Хтозна…
4. Справа Лазаренка
І цей багатолітній – і багатомільйонний – скандал тягнеться досі й кидає тінь не лише на Лазаренка та і його тодішню соратницю Юлію Тимошенко, а й на Українську державу в цілому. Та вважають експерти, хоча в судовому порядку причетність Юлії Володимирівни до діянь Павла Івановича не доведена. Проте мало хто в цій причетності сумнівається.
Наприклад, один із найбільших знавців матеріалів справи колишній американський прокурор Марта Борш стверджує: «Вона була, як мінімум, або спільницею Лазаренка, або жертвою здирництва з боку Лазаренка». А тому, коли Тимошенко стала главою українського уряду, екс-прокурор зовсім не здивувалася: «Я взагалі дуже скептично ставлюся до влади в Україні – як колишньої, так і нинішньої».
Експерти вважають, що після ймовірного повернення Лазаренка до України в листопаді наступного року старий скандал може розгорітися з новою силою.
5. Скандал з «Кольчугами»
Система пасивної радіолокації літаків «Кольчуга» – одне з небагатьох вартісних «ноу-хау» українських військових технологій. Вона здатна «бачити» навіть знаменитий американський літак-невидимку «Стелс» за його власним локатором.
Тому таким гучним став скандал навколо гіпотетичних поставок українських «Кольчуг» до Іраку. У квітні 2002 року колишній майор держохорони Микола Мельниченко дав свідчення Великому журі Сан-Франциско, розповівши, що в його записах зафіксовано розмову дворічної давнини: президент Кучма і керівник Укрспецекспорту Малєв (згодом він загинув у таємничій автокатастрофі) нібито обговорюють деталі «спецоперації» щодо можливого продажу в Ірак чотирьох станцій «Кольчуга».
Скандал завдав надзвичайно потужного удару не лише по Кучмі (якого західні політики почали уникати, наче прокаженого), а й, за словами експертів, по міжнародному іміджу України загалом. І хоча «Кольчуг» американці згодом в Іраку начебто не знайшли, але, як кажуть, післясмак залишився.
6. Загибель В’ячеслава Чорновола
25 березня 1999 року, незадовго до президентських виборів, у загадковій автокатастрофі загинув культовий український політик, родоначальний вітчизняної націонал-демократії В’ячеслав Чорновіл. Досі залишається незрозумілим, як міг його водій, майстер спорту з ралі, врізатися на прямому відтинку траси в КАМАЗ, чому вантажівка була розвернута поперек дороги, якими були обставини раптової смерті головного свідка події.
Соратники В’ячеслава Чорновола досі впевнені, що він загинув не своєю смертю. Депутати Кендзьор та Стойко нібито бачили на голові покійного сліди від ударів кастетом («добивали»), але ексгумація цієї інформації не підтвердила.
Безслідно загубилися десь у сейфах екс-генерала СБУ Марчука відеозаписи колишнього міліціонера, який нібито розповідав про підготовку вбивства Чорновола.
Залишається багато питань, які ризикують так і залишитися без відповіді.
7. Розстріл Євгена Щербаня
3 березня 1996 року в аеропорту Донецька шквальним вогнем з вогнепальної зброї був убитий один з найбагатших бізнесменів України, голова корпорації «Атон» 50-річний Євген Щербань. Разом з ним кілери вбили його дружину, а сина тяжко поранили.
Як зазначають експерти, найбільш імовірною виглядає версія того, що до його трагічної смерті доклався Павло Лазаренко, який усував небажаного й сильного бізнес-конкурента. Сам Павло Іванович свою причетність до справи рішуче спростовував.
У травні 2000 року тодішній заступник генпрокурора Микола Обіход доповів, що вбивця (останній з п’яти, що залишився живий) Щербаня затримано. Високопосадових замовників він так і не назвав.
Сьогодні влада намагається реанімувати справу про скандальне вбивство: перший заступник генпрокурора Рінат Кузьмін безапеляційно заявив, що в матеріалах справи проти Павла Лазаренка в США є інформація про причетність Юлії Тимошенко до фінансування вбивства Євгена Щербаня. Проте згадана Марта Борш спростувала цю інформацію.
8. Острів Тузла
У вересні 2003 року стався безпрецедентний в історії українсько-російських відносин скандал. Росія почала силовими методами вирішувати територіальний спір. Від російської станиці Тамань Темрюкського району Краснодарського краю в напрямку до українського острова Тузла, який росіяни вважають частиною російської «коси Тузла», починають насипати греблю з метою з’єднання її з російським берегом. Працюючи в три зміни, росіяни споруджують по 150 метрів греблі на день. Переговори почалися після того, як насип досяг українського прикордонного понтона.
Експерти вважають, що організатори скандального конфлікту мали дві мети: по-перше, натиснути на Україну, щоб досягти поступок щодо делімітації кордону в Керченській протоці та Азовському морі. По-друге, дати можливість тодішньому президенту Кучмі красиво «розрулити» ситуацію.
9. Зрада Олександра Мороза
6 липня 2006 року о 23.15 Олександра Мороза було обрано головою Верховної Ради України, його підтримали 238 депутатів з фракцій ПР, Соцпартії та комуністи. Тим самим, за словами експертів, колишня «совість української політики» зірвала домовленості з «помаранчевими» фракціями і в один момент навіки пішла на політичну пенсію. Посада спікера в цьому вже нічого не змінила. Соцпартія стала непрохідною до парламенту, а Сан Санич – символом політичної неперебірливості.
Експерти вважають, що шлейф того скандалу й досі тягнеться за самим Морозом і його партією, позбавляючи їх жодних політичних перспектив.
10. Розправа над Ахатем Брагіним
Настільки жорстокого і скандального вбивства незалежна Україна не знала ні до, ні після. 15 жовтня 1995 року в Донецьку на стадіоні «Шахтар» під час футбольного матчу один із найбагатших підприємців Донбасу Ахать Брагін, відомий у певних колах як «авторитет Алік Грек», злетів у повітря разом з усією трибуною. Радіокерований пристрій містив п`ять кіло потужної вибухівки пластит (близько 11,5 кг у тротиловому еквіваленті). Тіло Брагіна упізнали лише за годинником «Ролекс», який він носив.
У Донбасі почалася ера Ріната Ахметова…
Підготував Микола Писарчук
