Marianna Soronevych
Українському піаністу Євгену Бурді тільки 15 років, але він віртуозно володіє грою на одному з найелегантніших інструментів – фортепіано. Невмирущі твори класиків музики – Баха, Шопена, Шуберта, Бетховена- наповнють гармонією та елітною естетикою звуків його італійські будні. Він мріє про навчання у консерваторії а також про долю композитора.
Вперше Євген прибув на італійську землю, коли йому було всього лиш чотири роки. Тоді, у 2000 році, разом зі старшим братом, семирічним Павлом, та батьком вони приїхали до Неаполя, де працювала Надія Бурда, їхня мати та дружина. Перші кроки адаптації дітей у чужій країні були тяжкими та болісними. «Щодня, з самого ранечку , – розповідала Надія Бурда,- я тягнула з собою дітей до Неаполя й заводила до дитсадка поблизу місця моєї роботи. Маленькому Євгенку було дуже важко. Він не володів італійською. До того ж вихователь виявилась холодною та нечуйною. Тому одразу ж через три місяці діти разом з чоловіком повернулися на Україну». У 2002 році, втрьох, вони знову прибули до Неаполя, сподіваючиь на цей раз, новим реваншем, таки інтегруватися в життя міста. Євген пішов до першого класу італійської школи. Не обійшлося й без трагікомічних казусів. Оскільки в італійській освітній системі не має традиції урочистих ленійок, як це є в Україні, то діти заходили до класів на основі зачитаних списків, без супроводу батьків. Можна уявити переляк пані Надії, коли, після знайомства школярів з учителями, вона, зайшовши до «1-Н», не побачила там свого сина. Євгена вона знайшла у зовсім іншому класі, де присутності зайвого учня ніхто й не помітив. Коли Надія Бурда звернулася до учительки з проханням знайти підхід до хлопчика, який не володів мовою й почувався ніяково серед італійських ровесників, то шановна педагог, мабуть, свято вірячи в непогрішність власних методик, холодно відповіла, що для неї усі діти однакові. Пані Надії довелося шукати впливу на учительку аж через завуча школи. У тому класі хлопчик промучився два роки. А потім мати перевела його до іншої школи у кварталі Ріоне Алто. Тут моральна атмосфера була зовсім іншою. Крім того життя Євгенка почало суттєво збагачуватися заняттями музики.
«Ніколи не думала, – каже Надія Бурда, – що саме в Італії зможу навчити свого сина музики. Євгенову схильність до неї я помітила ще у його ранньому дитинстві, коли він собі постійно наспівував мелодії улюблених мультфільмів. Уроки музики у Неаполі він почав брати з семи років. Музична освіта в Італії – не з дешевих. Й до рішення дати своєму синові музичну освіту я прийшла зовсім випадково. До цього мене підштовхнула порада батьків італійського хлопчика Луки, який разом з Євгеном відвідував секцію артистичної гімнастики й вже на той час займався музикою…». Так Євген потрапив до молодої талановитої італійської піаністки й композитора Алессандри Сальваті, яка давала приватні уроки. Їй одразу ж припав до душі маленький українець. Попри те, що він був дуже вертливим й непосидючим учнем, вона зуміла знайти до нього підхід й перетворити заняття музикою не в рутин, а у приємне й захоплююче проведення часу. Й хоча Сальваті займалася з Євгенком тільки один рік, за цей короткий термін вона зуміла закласкти в ньому стійку основу музичної підготовки й привити велику любов до фортепіано. На жаль, не знайшовши належного визнання свому таланту в Італії, Алессандра Сальваті виїхала до Англії, а звідти до США, де у музичному університеті Маємі викладає історію музики й фортепіано. Щоліта вона навідується до Неаполя , спілкується з Євгеном й щиро радіє його успіхам.
Потім Євген займався музикою в Олени, дочки відомої в Неаполі української піаністки Валентини Данилової. Рік тому пробував вступити до неапольської консерваторії в експерементальний клас. На 20 вакатних місць надійшло аж сто заявок учасників, вік яких не повинен був перевищувати 15-ть років. Опинившисть у класифікаційному списку на 21 місці, Євген, на жаль, не пройшов відбору. Хлопець та його наполеглива мати вирішили не опускати рук й підготуватися ще ретельніше. Проте, на велике розчарування обдарованих дітей, на початку 2011 року була вийшла нова освітня реформа Маріїстелли Желміні, яка відминила експерементальні класи дітей-підлітків при консерваторіях.
Зараз юний український піаніст навчається в ліцеї й паралельно бере уроки музики в італійської піаністки-органістки Марії Шмід. Вона пообіцяла що, як викладач, дасть максимум від себе, а потім підведе до іншого професора.
Євген Бурда мріє вступити наступного року, вже як студент, до престижної консерваторії Неаполя Піетро Маіелла , а також мріє стати композитором. Що ж, мабуть, мав рацію німецький філософ Фрідріх Ніцше, коли ствержував: «Без музики – життя було б помилкою».
Наталія ІВАНИШИН
