Як живеться українцям у Бользано – північної межі Італії

Українцям у Бользано, міста на межі Італії та Австрії, живеться зовсім інакше, ніж, скажімо, краянам у Неаполі чи на Сицилії. У чому полягають ці відмінності?

Італійський чобіток, – вузький та довгий, – розтягнувся на тисячі кілометрів з півночі на південь. Історично склалося так, що у різних регіонах панують різні звичаї, різні традиції  та діалекти. Ті, хто приїхав у цю країну, змушені пристосовуватися до місцевих порядків.

Українцям у Бользано, міста на межі Італії та Австрії, живеться зовсім інакше, ніж, скажімо, краянам у Неаполі чи на Сицилії.

Бользанівська українська громада згуртувалася довкола церкви Трьох святих, під парохіальною опікою отця Августина Баб’яка. У неділі та святкові дні збираються вони у приміщення при храмі, де до їхніх послуг їдальня та кухня. Приміщення винаймають з 12 до 20 години, за що платять оренду, збираючи у присутніх невеликі суми.

Щоразу сюди приходять близько трьох десятків осіб. Зі спільної каси купують одноразовий посуд, готують їжу чи приносять її з собою, організовують спільні застілля. Особливо таке спілкування має значення під час релігійних свят, коли українці сідають за різдвяну чи пасхальну трапезу.

У цьому місті нема класичного місця збору українців – недільних базарів із рядами бусів, натовпом, сміттям, пікніками і розпиванням спиртного прямо на траві, адже тут панують суворі, майже австрійські порядки.

Жителі цього регіону вирізняються законослухняністю, половину населення складають німці і австрійці. Це суттєво ускладнює життя українським нелегалам. Знайти тут роботу без документів практично неможливо. Буси приїжджають майже тайкома. Щоб передати чи отримати пакунок з України, слід попередньо домовитися про це телефоном. Посильний приходить до кожного додому, щоб не привертати уваги представників правопорядку.

Українці завоювали авторитет у місцевих мешканців своєю роботящістю та сумлінністю. Ця невелика громада відчуває відповідальність за представлення своєї нації, тож поведінкою доводять гідність народу. Тому при найомі на роботу перевагу надають саме українцям.

Основна маса (70-80%) українських жінок працюють доглядальницями, домашніми господарками чи наймаються у фірми по прибиранні у лікарнях офісах, підприємствах, влаштовуються продавщицями у магазини та супермаркети.

Чоловіки працюють робітниками у кар’єрі, де видобувають камінь, на виробництві асфальту, декому вдалося влаштуватися на обслуговування ліфтів, зварювальниками, полірувальниками металу. У цьому регіоні Італії дві офіційні мови. Більше користуються італійською, але щоб працювати на підприємстві, потрібно знати обидві мови. Таких серед наших небагато…

Зростання української громади відбувається завдяки об’єднанню сімей. Люди, що живуть у Бользано вже роками, потрохи облаштовуються, винаймають квартири. А от дітей в українських родинах дуже мало.

Тут високі ціни на винайм квартиру – 600 – 700 євро на місяць. Проте наявність прописки є обов’язковою умовою для влаштування на підприємство, адже там зобов’язані дбати про житло працівників. Тому адміністрації вигідніше взяти людину, у якої нема житлових проблем.

Працюючи на підприємстві, можна заробити до 1000 – 1200 євро. У сфері домашнього господарства платять 700 – 800. Проте багато українок погоджуються на понаднормові, працюючи у вихідні та святкові дні, і одержують за це до 1000 євро.

Законослухняність роботодавців позитивно позначається на долі наших іммігрантів. Контрибути та соціальне страхування виплачують систематично, дотримуючись законодавства. Якщо цього не стається, працівники звертаються по нарахування до італійських профспілок.

У місті нема зареєстрованої української асоціації. Культурне життя громади пов’язане із церковними подіями. Їх ініціатором є священик, якого підтримують активні прихожани. При церкві організовано хор.

А ще бользанівські українці організовують паломництва та поїздки містами Італії.

Маріанна Сороневич

Вас цікавлять новини для українців в Італії? Лайкніть сторунку у  Facebook, або в Instagram та слідкуйте за майбутніми публікаціями.