Marianna Soronevych
В столиці Італії з 14 жовтня по 14 листопада Мистецтво під час Місяця української культури. На ньому було представлено роботи українок, життєві шляхи яких пролягли італійською землею Олільги Меленті, Галини Чухаль та Надії Стойко.
Організація заходу стала можливою завдяки співпраці додаткового радника Мерії міста Риму Тетяни Кузик, Президента Асоціації українських жінок в Італії Світлани Ковальської, вдячна дипломатичним представництвам України в Італії та Ватикані.
Олільга Мілентій, президент Національного творчого об’єднання та член Національної спілки художників України, запропонувала римським поціновувачам мистецтва власний погляд на сучасні проблеми людства.
Для митців – аматорів Надії Стойко та Галини Чухаль Італія, з одного боку, принесла тугу за рідним, а з іншого – багатством своєї культурної спадщини і природи – надихнула вдатися до творчості і досягнути в ній професійної майстерності. Неможливо обминути увагою їх життєві історії, котрі засвідчують нерозривний зв’язок із сім’єю, рідною землею навіть в нелегкі моменти життєвих випробовувань. Вони дають їм силу не просто жити, а творити красу і надихати ближніх.
Інсталяції Олільги Мелентій – крик душі природи
На думку Олільги Мілентій шалений техногенний поступ і нівелювання духовного в житті людини стало причиною того, що все частіше світ завмирає в “передчутті розв’язки”. Своє ставлення до сучасності мисткиня викладає в двох інсталяціях, предствалених в Музеї римської цивілізації.
Вражаючий за своїм змістом твір “Рай або територія невтручання” представляє світ після техногенного прориву, один з жахливих наслідків якого став “Чорнобиль – втілення футуристичних експериментів”, котрий залишив болючий знак на українській землі і приніс нашій державі сумну славу. Цей проект націлений “Проти нового кошмару, який стрімко набирає розмаху. Не підкорювати природу, а вдивитись в її досконалість, замислитись над межею прогресу” – коментує її автор.
Інша інсталяція Олільги “Вчення – це світло” є імітацією двох світів: затонулої від гріхів міфічної Атлантиди і найвіддаленішого від нашої планети сузір’я Андромеди, де ймовірно ще зберігається секрет зародження життя. Ми ж, люди, знаходимось посередині з вічним питанням вибору між злом і добром, смертю і життям, занепадом і відродженням.
“Ми всі мріємо про щастя. Письменники-футуристи чекали щастя від приходу епохи технологій. Ми вже живемо в ній, але продовжеємо чекати щастя. Ми можемо сьогодні після техногенного прогресу дати відповідь футуристам, що життя нескінченно складне, але це найкраще, що є у кожного з нас. І поки генна революція не перекинула цей світ, давайте поживемо ще трохи тут … в Раю!” – сказала авторка інсталяцій.
Олільга Мелентій співпрацює з митцями з Данії, Фінляндії, Франції і Норвегії. Цього року вона брала участь у міжнародній мистецькій виставці Бієналє у Венеції.
Роботи Олільги – це крик душі природи до нас, її дітей. Вони примушують замислитись над сенсом щастя в нашому житті.
Галина Чухаль – українське мистецтво в сучасній інтерпритації
Роботи Галини Чухаль є сучасною інтерпритацією автентично мистецтва не лише темами творів, а насамперед технікою виконання – українською вишивкою. Вона є авторкою колекції вишитих картин
Тендітна жінка з теплим поглядом, Галина Чухаль визнана в українському середовищі Італії художниця, що малює голкою і нитками.
Так склалось для пані Галини, що в схемі для вишиття, котру вона побачила на зупинці наших мікроавтобусів, дитинство відгукнулось в серці голосом мами. Та перша картина-вишивка, котру спершу майстриня назвала просто “Маки”, завжди виставляється на її численних експозиціях під назвою – “Квіти мого дитинства”.
Майстриня не малює власних ескізів, вона відтворює нитками на полотні вже існуючі малюнки чи картини відомих художників. Серцем підбирає кольори, варіюючи товщину ниток, передає чи то легкість танку пари закоханих голубів, чи то колючу морозяність інею на стиглих ягодах горобини.
Галина – щаслива жінка. В організації виставок їй допомагає донька Маргарита Скосаренко. Вона пише також вірші за мотивами маминих картин. Завдяки своєму онуку, Галина Чухаль відкрила сайт www.galaricamo.com, на якому можна ближче познайомитися з майстринею і її роботами.
В цьому році Галина реалізувала своє давнє покликання до письменницького пера – вийшла її перша книга “Моя душа“, в котрій майстриня відкривається своїм шанувальникам.
Останньою приємною подією стало її прийняття до Спілки журналістів України.
Надія Стойко – гама почуттів в картинах та книгах
Картини Надії Стойко, художниці з містечка Чорткова Тернопільської області, знайомі з її першої персональної виставки “Крик білої рабині”, що проходила в квітні цього року в галереї “Te Fenua ART” замку Остія Антіка. Також з творами художниці можна ознайомитися на її сайті www.slovankarte.org.
Окрім малювання Надія захоплюється поезією – цього року вийшли дві збірки: “Крик душі” і “Людський біль”. В картинах та у віршах, написаних українською та італійською мовами, вона виливає свої переживання, почуття, спогади та мрії, таємниці жіночої душі, пропущені через призму нелегкого життєвого досвіду. Дивлячись на полотна, глядачу відкриваються легкі спогади дитинства, дівочі мрії художниці, мотиви українського фольклору, тепло людських почуттів і віра в Бога. Надія спробувала вловити і відтворити у своїх картинах мінливість митей людського життя. Назва експозиції “Біль. Кохання. Надія” ще сильніше підкреслює гамму почуттів, вимальованих в творах.
Тарас СЕМЕНЮК
