Відчуття Різдвяної радості і любові, відчуття глибокої таємниці Божої благодаті подарував глядачам 7 січня Український фольклорний театр на різдвяно му дійстві «Небо і земля нині торжествують» Для багатьох це була чи не єдиною можливістю тисячі кілометрів за кордоном батьківщини відчути українську традицію святкування Різдва.
Одна з найкращих оздоб Різдва – вертепне дійство. Воно залишається улюбленою формою мистецького вираження різдвяної радості, втіленням дитячої щирості та зрілої віри. Це своєрідний простір, якого не торкається час.
На вкраїнські землі вертеп прийшов із Західної Европи. Немає достатньо даних, щоби визначити час, коли він уперше з’явився на території України. Проте уже наприкінці XVII ст. здобув у народі популярність, зберігаючи форму драми в духовній частині дійства та форму імпровізованих веселих сценок із картинами щоденного життя й народного побуту.
У традиційному його варіанті серед духовних драм та інтермедій велику роль відіграв фольклорний елемент. Навіть передаючи біблійні історії, відомі й невідомі автори вплітали у сюжет побутові сценки та соціальні мотиви. Не були рідкістю і сценки міжетнічних стосунків.
Відчуття Різдвяної радості і любові, відчуття глибокої таємниці Божої благодаті подарував глядачам 7 січня Український фольклорний театр на різдвяно му дійстві «Небо і земля нині торжествують» Для багатьох це була чи не єдиною можливістю тисячі кілометрів за кордоном
батьківщини відчути українську традицію святкування Різдва, тому концертний зал Інституту святої Анни був переповнений.
Із щирими словами pіздвяних привітань до присутніх звернувся Надзвичайний та Повноважний Посол України у Італійській республіці Георгій Чернявський
…У глибині сцени ясла, над якими схилилась Марія (роль виконувала Світлана Будерацька) та Йосип (п. Василь) Ослик і віл зігрівають Святе дитя своїм диханням. Дивовижно випливає на сцену ангел (Руслана Лесюк) і проголошує Радісну Вість! Пастухи (Анна Редман та Михайло Вовчик) поклоняються немовляті. А три царі (Микола Хміляр, Роман Гаврилюк та Петро Пославський) дарують йому ладан, золото та миро. Андрій Платош виконав роль звіздара, без якого не обходиться жоден вертеп.
Рухливі, емоційно насичені, сценки змінюють одна одну, передаючи містерію Різдва. Ірод (Іван Рогожинський), Іродіада (Маріанна Сороневич), воїн (Фабіо Амброджі) та рабиня (Роксолана Пипчак) зуміли відтворити жорстоку атмосферу царських палат двотисячної давнини. Саме там визрів підлий задум погубити невинних дітей, шукаючи поміж ними новонародженого Христа. Розпач матерів передала Рахиль (Світлана Козак).
Інтерактивне жваве спілкування зав’язалося між акторами та гостями, що, очевидно, неможливо без імпровізації, коли у зал вийшла подружня пара комерсантів Сура (п. Марія) та Мошко (Андрій Слабак). Розважали глядачів Чорти (Галя Кулешір, П’єрлуіджі), Смерть (Марія Мазуренок) – персонажі народних інтерпретацій біблійних оповідок. Це повною мірою відповідає двом джерелам походження вертепу – духовній містерії та інтермедії.
Театральне дійство супроводжувалось колядками та щедрівками у виконанні хору церкви Христа Спасителя при монастирі отців Василіан (керівник Ольга Гудь), солістки Світлани Будерацької та дуету «Берегиня».
Другу частину програми розпочала італійська шоу-група «Pirluigi”, яка здивувала цирковими та фокусними номерами. Дарина Калиняк розповіла сатиричні гуморески про життя іммігрантів в Італії Італійці присутні у залі підозрювали що над нами піджартовують, проте віднеслись до цього по-філософськи.
Вели програму Марія Хижа та Аннак’яра. Відчувався професійний підхід організаторів забави – сценариста-постановника Марії Беднарчук, Віри Хижої, Світлани Будерацької у проведенні цього свята. Продумані декорації, костюми акторів складали враження справжньої театральної вистави, актори були загримовані професійними візажистами Алессандрою Ачербіс та Юлією Антоненко. Дійство супроводжувалося музичним супроводом, забезпеченим роботою звукооператорів Массімо та Маріетти.
Виручені за концерт кошти пішли на благодійні справи: пожертву церкві Христа Спасителя при монастирі отців Василіан та на допомогу Роману Чорнобаю, який постраждав від Чорнобильської трагедії.
Залишається лише жалкувати, що заходи такого рівня відбуваються не так вже й часто, але активність організаторів цієї дає підстави сподіватися на краще.
Маріанна Сороневич