Українська громада міста Падова вшанувала пам’ять Кобзаря

   Українська громада міста Падова вшанувала пам’ять Тараса Григоровича Шевченка

Тарас Шевченко особисто пройшов шлях імігранта. Він вимушено покинув рідну землю у юнацькому віці та майже все життя прожив далеко від рідного дому, згадуючи свій край у поезіях та художніх творах. Мабуть через це творчість великого Кобзаря так пронизливо входить в душу трудівника-українця за кордоном , несподівано віддзеркалюючи реалістичні паралелі між вісімнадцятим та двадцять першим століттям, між минулим, теперешнім та майбутнім. Саме у імміграції, далеко від дому приходить нове розуміння його творів. Здається ніби поет викладає на папері ті самі думки, що відвідують кожного з нас у моменти спогадів та туги за рідною домівкою.

   Українці Падови жваво відгукнулися на ідею місцевого колективу народного танцю «Перевесло»  з приводу проведення свята та долучилися до підготовки вшанування пам’яті Т.Г. Шевченко. Літературні читання під назвою «…Та над красоти сот Італій, печальне сонце України» відбулися у Падуї 10 березня 2013 року.
Старанням учасників дійства вдалося створити невелику біографічно-поетичну виставу, що дала можливість глядачам зануритись у двохсотлітню давнину та відчути мелодійну красу Шевченківського слова. У перегляді уривків з кіносеріалу «Заповіт» за участю Богдана Ступки згадалися історичні факти минулих літ: принизливе кріпацтво та злиденність наших волелюбних предків – українців.  Також пролунали поетичні уривки з славнозвісного «Кобзаря» та твори написані у різні періоди життя Тараса Шевченка: в Петербурзі, у засланні на Кос-Аралі, під час короткого перебування в Україні та в останні роки життя українського генія. Глядачі позитивно оцінили сценку-мініатюру: «Зустріч Івана Сошенка з молодим Тарасом Шевченко у Літнім саду в Петербурзі»,  переглянули відео-добірку художніх творів великого митця, послухали пісні створені на рядки великого поета у виконанні учасниць вистави.

   Найзворушливіший момент вистави – декламування поезій Шевченка юними учасниками: двоє одинадцятирічних дівчаток Оленка та Роксолана , а також їх одноліток Роман отримали гучні плески залу за виконання віршів «Садок вишневий біля хати», «Тече вода з-під явора» та «Не називаю її раєм» Символічно у фіналі вистави прозвучав «Заповіт», вірш декламував Юркo Литовченко,  який святкував своє повноліття саме у Шевченківські дні. Юрко щирий українець,  дуже завзятий парубок,  патріот України. Він виріс в Італії, син українського науковця-фізика та лікарки, українською мовою розмовляє добре, але з акцентом. Вражає своїм великим бажанням брати участь у всіх заходах, організованих українською громадою Падуї, що вирізняє його серед однолітків. Юркові та іншим дітям, які виросли в Італії важко дається, декламування поетичної строфи, але велике бажання пізнати своє автентичне коріння допомагає відчути і досконаліше освоїти материнську мову.

   Голос українського генія Тараса Шевченка лунав в цей день у сонячній країні, де він мріяв побувати вустами шанувальників його творчості в імміграції. Представники української нації  розсіяні по всьому світові і все такими ж актуальними, як і сотня літ назад, є рядки Шевченка: «Учітеся, читайте, і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь»!

Олена Яневич,

Падова