Marianna Soronevych
Італія приваблює заробітчан. І не тільки легким заробітком, а й перспективою дати освіту дітям, забезпечити їх. Жінкам доводиться миритися з новою реальністю і розчинятися в ній.
Багатьом – за сорок. Більшість мами, є і бабусі. Вони ставлять хрест на своєму особистому житті. Забувають про своє жіноче начало і про маленькі житейські радощі… На питання про відпочинок мої міланські співрозмовниці гірко посміхалися, мовляв, про що мова! Ми навіть Мілана толком не бачимо. Ах, так, є відрада – відпустка. Церква допомагає відправитися в тур по святих місцях. Благо в Італії їх вдосталь: Барі, Рим, Венеція, Турін…
Є, звичайно, там і наші з сім’ями. Але мало. До прикладу, з Ольгою ми познайомилися в церковній їдальні. У неї троє дітей. І всі народжені в Італії. Разом з чоловіком вона, за рекомендацією сестри, поїхала на заробітки раніше, опинилася в Мілані. Спочатку доглядала за дитиною-інвалідом. Чоловік довго не міг знайти роботу. Ну а коли дізналася, що чекає первістка, йому довелося напружитися і влаштуватися водієм на фірму.
Після народження малюка Оля не змогла влаштуватися навіть доглядальницею, тому вона стала домогосподаркою. Через якийсь час народився другий, а потім і третій малюк.
– Знімаємо з чоловіком двокімнатну квартиру, – розповідає жінка. – Правда, його зарплати в 1400 євро ледве вистачає на всіх. Але допомагає сестра.
– То, може, краще додому повернутися? – Знову припускаю я.
– А що там робити? Ми родом із Закарпаття. Там роботи взагалі ніякої немає! А у нас троє дітей. Тут зможемо їм та освіта нормальне дати. Старшому моєму вже вісім. Він чудово розмовляє італійською, займається танцями, навіть переміг на міжнародному конкурсі. З часом, впевнена, знайду роботу. Я професійний кухар, мрію з чоловіком відкрити свій ресторан.
Ну свій ресторан – це справді вже розкіш і зовсім інша сходинка благополуччя в європейському світі. І про це багато хто лише мріють. Втім, молодим і незаміжніх, хто вибрався на заробітки, вдається влаштуватися трохи краще, ніж співвітчизницям дещо старшим. Скажімо, продавцем в бутик. Але тут теж не все так просто – господарі дивляться на заробітчан зверхньо.
За матеріалами “КП в Україні”
