Marianna Soronevych
Ця нашуміла справа та судовий процес стосовно хлопчиків-двійнят, народжених вінничанкою для бездітної італійської пари, вже вийшли далеко за межі Барського району.У справу втрутилася уповноважена ВР з прав людини Валерія Лутковська.
Півтора року тому 32-річна Ірина М. з Бару взяла участь у програмі сурогатного материнства в одній зі столичних клінік. Вийшла на це випадково, прочитавши оголошення у місцевій газеті, де пропонувалась високооплачувана робота для жінок. До участі у програмі Ірина цілком підходила: була здоровою та мала власну дитину. Згідно з домовленістю, виношених і народжених в результаті репродуктивних технологій дітей Ірина мала віддати бездітній італійській парі.
Але сталось непередбачуване: сурогатна матір відмовилась віддати італійцям дітей, яких виношувала під серцем. Вінничанка забрала їх на виховання у рідне містечко, нарекла українськими іменами, зареєструвала у місцевому РАЦС як власних дітей. На це у неї були свої аргументи: жодної угоди між нею та замовниками дітей підписано не було, грошей за свої послуги вона не отримувала, а значить, у іноземців немає жодних прав на дітей. Змусити Ірину повернути хлопчиків наразі може лише суд. У травні цього року Барський районний суд виніс рішення не на користь українки – віддати дітей італійцям, яких визнав їх законними батьками. Це рішення Ірина наразі оскаржує в Апеляційному суді. Тим часом на захист українських малюків вже встала головний омбудсмен країни Валерія Лутковська…
Ірина проживає в одній з п’ятиповерхівок Бару. У невеличкому райцентрі чутки розходяться швидко. Сусіди знають про неї все. Втім, потрапити до сурогатної мами у гості виявилось не зовсім просто. Своїх двійко хлопчиків Ірина старанно ховає за сімома замками.
– У Ірини ще є старша 12-річна дівчинка від першого шлюбу. Двійнятка вдались у маму, такі ж світловолосі. Нерідко Ірина гуляє разом з ними і з чоловіком. Живуть як звичайна родина, разом виховують дітей. Для нього не секрет, що дружина була сурогатною матір’ю, дітей він сприймає як власних, — кажуть сусіди.
Чому ж тоді суд першої істанції проігнорував всі ці обставини?
Дізнатися з перших вуст, чим керувався районний суд, приймаючи рішення про передачу дітей — громадян України – італійському подружжю, не вдалось. Суддя, який провадив цю справу, відмовився коментувати винесене ним рішення, пославшись на те, що процес був закритим.
Втім, обставини справи швидко набули розголосу. Перші судові засідання відкладались, однією з причин була відсутність оригіналу договору, який сурогатна матір підписала з замовниками дитини. В ході чергових слухань справи договір з’явився. Але твердження Ірини про те, що він є підробкою, оскільки жодних письмових домовленостей з біологічними батьками дітей вона не складала, зі слів її представників, судом до уваги взяті не були, як і вимога провести почеркознавчу експертизу цього документа.
У результаті суд постановив віддати дітей — вже громадян України, яких півтора року виховували українські батьки — італійському подружжю. Це рішення районного суду Ірина почала опротестовувати у судах вищої інстанції. Але виникає інше питання: чому тоді жінка добровільно погодилась виношувати та народжувати дітей для інших людей?
Зі слів Ірини, вона розуміла, що у її функції входило лише надати послуги сурогатного материнства. А це означало, що їй мали підсадити ембріон зі статевих клітин замовників дитини. Жінка наполягає, що домовленість була лише усна. На її думку, італійці навмисне затягували з підписанням договору, бо сумнівались у тому, що вона зможе виносити і народити здорових дітей, і не цікавились її станом здоров’я та новонародженими дітьми. Діти і справді народились раніше строку, протягом двох місяців їх виходжували у Вінницькій обласній дитячій лікарні. Весь цей час Ірина з чоловіком були біля них, доглядали як власних. От і прикипіли серцем. Тож коли на порозі лікарні з’явився посередник столичної клініки з пакетом документів та італійкою, жінка навідріз відмовилась будь-що підписувати, приголомшивши гостей: «Дітей не віддам».
У подальшому Ірина пояснювала своє рішення тим, що після підсадки ембріонів у неї стався викидень. Хоча, кажуть, від експертизи ДНК, на якій наполягали у суді італійці та клініка, жінка відмовилась. У свою чергу, італійці навіть намагались обвинуватити українку у викраденні дітей та звернулись у відповідне управління, де в порушенні кримінальної справи їм було відмовлено — за відсутністю складу злочину.
Тим часом справа вінничанки Ірини М. вже вийшла на рівень державного обговорення. Минулого тижня у її розгляді в Апеляційному суді Вінницької області взяла участь Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська. Омбудсмен заявила, що її, в першу чергу, хвилює доля дітей. Ось що вона сказала вінницьким ЗМІ:
– Відповідно до запису в реєстрі актів цивільного стану, діти є громадянами України, мають батька і матір, мають двох бабусь, говорять українською, називають конкретних людей мамою і татом. Суд першої інстанції, розглядаючи цю справу, взагалі не взяв до уваги їх долю. Зовсім не розглядалось питання, як їм живеться у цій сім’ї та як буде житися в іншій.
Валерія Лутковська зауважила, що і надалі буде тримати під контролем цю резонансну справу, адже вона стосується, в першу чергу, дітей — громадян України. Загалом, зі слів омбудсмена, ситуація з вінничанкою має стати поштовхом до законодавчого врегулювання подібних ситуацій. Адже Україна входить у число небагатьох європейських країн, де сурогатне материнство дозволене законодавством. Через привабливі розцінки на ці послуги, у порівнянні з іншими країнами, до нас їдуть бездітні іноземці зі всієї Європи. Ціна за дитину на вітчизняному ринку послуг сурогатного материнства становить від 10 тис. у.о. і більше…
Редакція і надалі буде відстежувати цю неоднозначну ситуацію.
Марина ПУЗДРЕНКО
