Порвала журнал, аби бабуся не забрала до Італії…

У такий спосіб шестикласниця вирішила приховати свої погані оцінки від бабці-заробітчанки порвала журнал, аби бабуся не забрала до Італії…

Прикрий інцидент трапився в одній із львівських шкіл на Левандівці. Учениця 6-го класу вирвала кілька сторінок зі шкільного журналу (українську мову, математику), – щоб бабця, яка працює в Італії, не дізналася, що онучка з цих предметів має оцінки нижче 5-6 балів. На такий вчинок дівчинку штовхнуло те, що бабця обіцяла забрати її до Італії, – якщо онучка погано вчитиметься.

Такі випадки траплялися у школі тоді, коли ще я навчалася. Було й таке, що учні дописували оцінки у журнал. Інколи ці витівки ставали явними (тоді на горіхи діставалося усьому класові), інколи – ні. Директор школи, депутат міської ради Мирослава Бичишин каже: “Дівчинка побоялася, що її заберуть від найдорожчого – мами…”. Якщо у дитини є проблеми з навчанням, їй треба обов’язково приділити час, пояснити те, чого вона не розуміє. Ніколи не можна шкодувати часу для власної дитини. Бо коли дитина відчуває підтримку батьків, довіряє їм, вона ніколи не зробить такого вчинку”.

“Ми видали наказ про те, що учням заборонено брати журнал, – каже Мирослава Бичишин. – Раніше принести журнал на урок міг і староста класу – школа велика, інколи таке практикували. Тепер – лише вчитель. Колега може допомогти колезі, передавши журнал з рук у руки”.

Директор розмовляла про те, що сталося, з винуватицею події. Вона каже, що дівчинка – розумна, комунікабельна. Після цього випадку у школі провели батьківські збори. “Своєю поведінкою вона зробила усіх заручниками ситуації, – каже пані Бичишин. – Та оцінки ми, звісно, відновимо. У школі зберігаються самостійні роботи, контрольні. Є свої технології опитування. Я, наприклад, маю свій “записник-журнал” – ставлю спочатку оцінки туди, враховуючи роботу кожного учня протягом уроку, а потім переношу їх у класний журнал”.

“Я не вважаю, що батьки повинні карати дітей за погані оцінки. Не варто стимулювати їх і грошима. Бо потім без фінансової підтримки вони жодного кроку у житті не зроблять. Можна, наприклад, стимулювати сина або доньку гарною книжкою. Виховання дитини з перших днів починається з родинного кола, з родинних традицій та цінностей. Останнім часом частина батьків виховання дітей перекладає на плечі вчителів, мотивуючи тим, що багато працюють”, – констатує директор.

Сюзанна БОБКОВА, Високий замок