Marianna Soronevych
Глядацький зал, піднесений настрій, вечірні строї, блиск софітів і музичних інструментів… Жінка підводиться на рівні ноги посеред шестидесятиосібного оркестру і виконує соло на трубі!
Оплески, захоплені погляди глядачів, відчуття задоволення від творчості і причетності до справи, про яку мріяла усе своє життя і яку не полишала у найскладніші його моменти.
Ви думаєте мова про діву шоу бізнесу? Та, ні! Йдеться про варту захоплення жінку з Кіровоградщини, українську трудову іммігрантку в Італії Тетяну Чернову! Як, спитаєте ви, а до чого ж тут сцена, софіти і оплески? Саме в тому і полягає незвичайність цієї невигаданої життєвої історії, що на складному шляху до інтеграції в чужій країні жінка змогла поєднати нелегку фізичну працю і справу свого життя – музику. Тетяна вправно володіє шістьма музичними інструментами, але найбільше враження на глядачів справляє її соло на трубі! В складі оркестру Тетяна вправно виконує непрості музичні фрагменти, твори всесвітньо відомих композиторів та є відмінним сольним імпровізатором.
Більше десяти років тому Тетяна прийняла важливе і відповідальне рішення у своєму житті – емігрувати у пошуках роботи і залагодження своїх нагальних проблем. Як і багато українців вона тривалий час роздвоювалася між Україною, бо там залишила маленьку донечку і родичів та Італією, де знайшла роботу з пристойними заробітками. Та її терзанням поклало край почуття до італійського чоловіка – своєю присутністю в її житті він заповнив усі пустоти і допоміг знайти відповіді на важливі запитання, які так часто ставить перед нами доля.
Тетяна Чернова педагог за освітою. В Італії довелося змінити напрямок професійної діяльності. Тетяна закінчила курси АСС, працює у сфері соціальної допомоги. Переповнений графік зайнятості вимагає сконцентрованості, серйозності, фізичної та емоційної витримки. Багато уваги потребує також родин: чоловік і донечка, з якою Тетяна об’єдналася в Італії. Інколи здається ніби доба у Тетяни має більше годин ніж у інших жінок, бо вона встигає окрім роботи бути учасницею Філармонійного оркестру міста Мальнате (ВА), муніцепального оркестру містечка Кастронно (ВА) які знаходяться в Ломбардії, однією з засновників і незмінною учасницею гурту любителів української культури міста Варезе. Тетяна активна учасниця концертів та інших заходів, які маніфестують українську національну культуру на теренах північної Італії. Лише близькі друзі та колеги, які розділяють схильність Тетяни до творчості, знають, що ховається за блиском софітів… За браком часу інколи доводиться «влітати» на сцену, в прямому смислі цього слова в останню мить, заздалегідь переодягаючись в сценічний одяг просто на ходу в машині, проводити репетиції в зовсім не пристосованих місцях, наприклад у міському парку на лавочці, бо подруг, як і саму Тетяну лімітує стислий робочий графік. Але такі обставини ще більше підкреслюють справжню пристрасть до музики і готовність жертвувати свій час та зусилля на теренах творчості.
Відповідаючи на запитання, про найскладніші моменти, які довелося пережити в імміграції, Тетяна згадала день, коли після п’яти місяців перебування в Італії, ще не маючи належних документів, стояла посеред дороги у далекому містечку на Калабрії, втративши роботу з однією валізою в руках і з думкою, що допомоги чекати нема від кого, можна розраховувати лише на власні сили… Переоцінюючи ті події, розуміє, що тоді для неї закінчився час вагань і нерішучості. На тому роздоріжжі Тетяна вибрала правильний напрямок руху і застосування життєвих сил та енергії на шляху до своєї мети.
Треба віддати належне вагомій підтримці, яку Тетяна отримує від чоловіка у всіх своїх творчих починаннях. Її обранець щирий і об’єктивний критик творчих спроб Тетяни, він часто буває присутній на репетиціях, концертах дружини, допомагає з налаштуванням технічного обладнання, в їхньому родинному будинку розташована маленька, але добре обладнана музична студія, а найкращим подарунком для дружини є новий музичний інструмент, або щось для укомплектації студії.
Життя продовжується, зійшовши на одну вершину, Тетяна вже мріє про іншу. А кожен здобуток потребує нових витрат часу, сил та енергії. Інколи доля підкидає такі випробування, на які не розраховуєш, які «конем не об’їдеш», як кажуть в народі! В черговий раз треба шукати шляхи їх вирішення, засукавши рукави, братися до праці. Але філософія життя в тому і полягає – чим більше віддаєш, тим більше тобі повернеться. Тетяна настроєна оптимістично, завжди щира і відкрита, посміхається і вміє передати свій настрій іншим! Тож нехай в коловорот добрих починань і звершень цієї жінки, в щоденну мелодію її життя не закрадеться жодна фальшива нота. Успіхів, терпіння і щедрих оплесків тобі, Тетяно!
Марії Гайдай
