Marianna Soronevych
Заробітчанство завжди було актуальним для жителів нашої гірської глибинки. За всіх часів у пошуках заробітку верховинці покидали свої домівки, родини і вирушали в мандри далеко від Батьківщини, звідки нерідко поверталися каліками або й зовсім залишалися спочивати на чужині..
Особливо почастішали виїзди за межі рідного краю останнім часом. Із-за масового скорочення робочих місць, люди подалися в Росію, Чехословаччину, Італію, Португалію… Майже немає такого куточка на землі, де би не трудилися українці. Виїжджають навіть подружніми парами, залишаючи вдома на бабусь і дідусів неповнолітніх нащадків. Такі довготривалі поїздки далеко від дому з одного боку збагачують сімейний бюджет, а з іншого — часто сиротами залишаються діти, родина втрачає близьких. Якось за розмови вчителька Колочавської ЗОШ І-ІІІ ст. Наталія Тумарець з болем у голосі говорила про те, що в її класі більш ніж половина учнів втратили батьків, які не повернулися із заробітків. Та й, згодьтеся, така ситуація знайома всім освітнім закладам Міжгірщини. Осиротілими залишаються сотні підлітків, не висихають сльози матерів, дітей яких привезли ( і продовжують привозити) додому в домовинах. А скільки їх залишилися спочивати у чужій землі чи пропали безвісти?
Ці страшні факти не можуть залишити байдужими до невтішної долі заробітчанина-верховинця заробітчанина співвітчизників, не зворушити серця за знедолених, обділених батьківською любов’ю, дітей.
Саме з цих міркувань вирішив спорудити пам’ятник заробітчанам у центрі Міжгір’я (ескіз якого вже готується) селищний голова Василь Щур. За розмови Василь Михайлович зізнався, що цю ідею йому запропонувала одна шанована в Міжгір’ї людина, ім’я якої пообіцяв оприлюднити за відкриття пам’ятника вже у наступному році.
Пам’ятник заробітчанам у Міжгір’ї буде уособленням знедоленого верховинця, який у пошуках заробітку на утримання сім’ї втратив найдорожче, дане йому Богом, життя.
