Звернення Міністра закодонних справ України Костянтина Грищенка

В останні дні листопада українці усього світу та міжнародне співтовариство єднаються у скорботі за мільйонами невинних жертв однієї з найбільших гуманітарних катастроф людства – Голодомору 1932 – 1933 років в Україні.

Історія українського народу сповнена чималої кількості сумних сторінок і випробувань. Однак, гострий біль від трагедії, яка спіткала нас у мирний час, залишається відчутним і сьогодні.

Немилосердний сталінський режим не міг змиритися з існуванням вільних та непокірливих селян. Голодомор став його цинічною відповіддю на опір народу насильницькій колективізації, а багата хліборобна Україна постала перед загрозою голодного винищення її працелюбного населення.
Наш святий обов’язок сьогодні і в подальшому робити все, щоб нам’ять про загиблих від штучного голоду українців та представників інших націй залишалася живою для нинішніх і прийдешніх поколінь, слугуючи пересторогою на майбутнє,

Світова підтримка та співпереживання додають Українському народові духовної сили і впевненості у побудові незалежної демократичної держави, найвищою цінністю якої є права та свободи Громадянина,

Щиро ціную зусилля закордонного українства з поширення правди про причини і наслідки Голодомору. Слова вдячності адресую всім країнам і народам, які поділяють нашу жалобу, допомагають відродити та зберегти пам’ять про пережите лихоліття.

Хочу, щоб у ці поминальні дні ми звернулися у спільній молитві до Всевишнього:
“Упокой, Господи, душі невинно убієнних, а нам, нині сущим, даруй мудрість уникнути трагічної долі минулих поколінь! Вічна пам’ять!”