Marianna Soronevych
В Генуї відбулася зустріч коман КВН із Генуї, Савони та К’яварі
Здавалося би відійшли в історію зустрічі кмітливих і вихідливих. Але ж ні! Вони перейшли кордони бувшого СРСР і знайшли місце тут, на лазурному побережжі Італії, а точніше при церкві св. Стефана в Генуї, де зустрілись команди КВН, представників трьох міст Генуї, Савони та К’яварі – трьох приходів отця Віталія Тарасенка.
Гостинно зустрів о. Віталій команди прибулих та їх уболівальників за добрим українським звичаєм. У подвір’ї церкви за довгими столами жінки із церковного братства щиро пригощали італійською полентою, українською квашеною капустою та сардельками. Запивали запашним чаєм із лимоном, пригощались фруктами. Голодних не залишилося. Цей званий обід здружив майбутніх опонентів змагання найкмітливіших.
Зустріч команд відбулася під гаслом оптимізму: “Так, я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні”
Наше заробітчанське життя було показано крізь призму українського гумору. Розповіді невигаданих історій, епізоди “заморського життя”, підмічені допитливим оком, пересипалися жартами, влучними прислів’ями та приказками.
Як точно команда із К’яварі передала прибуття в Італію: до Польщі – пішохідним переходом, промаршувати половиною Європи, успішно форсувати Одер, суворівськими стежками перевалити через Альпи, щоб нарешті досягнути жаданої Італії. Тут і робота трапляється. Зранку: сніданок родині, дітей провести до школи, прибрати-попрати, висушити-випрасувати, приготувати обід, забрати дітей зі школи, нагодувати та погуляти із ними, приготувати вечерю тощо…
– А спати?
– З дідусем!
…часто наші жінки опиняються перед вибором: “Немає любові, немає роботи”…
… Спантеличена новоприбула знову в пошуках роботи. Обіцяє хрестиком повишивати всі панолони, готувати найвишуканіші італійські страви, змінити біополе на позитивне, підвищити життєвий тонус, та ін…
Уособленням наших бабусь-заробітчанок стала Валентина Панюк. Приїхала вона у відпустку в Україну, обдарувала всіх дітей-племінників-внуків. А коли залишилася із порожніми руками, то почула від улюбленого онука: “… їдь вже швидше в твою Італію, всіх нас тут “заколібала”. На кожну із нас може чекати така прикра несподіванка – повернувшись, не знайти свого місця в сім’ї…
Мати, як розповідає команда із Савони, за чий рахунок перебудовано та оновлено будинок, не застає по приїзду своїх речей та меблів, дорогих спогадів молодості та прожитого життя. Хоче скинути із себе карітасівський одяг, але перебратися нема у що. Меблі не відповідали європейському вигляду її оновленої спальні, а улюбленими речами застелили собачу буду, бо в Україні морози та вітри, а пес – добрий сторож оселі – вартий хорошого догляду. Сумно, але ми, заробітчани, часто вибуваємо із рахунку дітей, яких більше цікавлять фінансові вливання.
Прикрасою вечора була молодіжна компанія із Генуї, дзвінкоголосі “Шкварки”. Скільки цікавих, невигаданих історій прозвучало, які виявлено таланти! Усі в яскравих українських сорочках, з біленькими хустинками на головах. Тут згадалися невтомні трудівники українських доріг “ДАЙ”, що через кожні 10-20 км з’являються з-за кущів за податтю, а також сценку “У магазині” в талановитому виконанні Андрія Мельниковича.
Не вистачає журналістського таланту, потрібно було бачити як Олег Сагайдак, у жіночій ролі, потирав перстень із великим каменем, щоб продемонструвати його своїм подругам якнайкраще. А ще запам’яталася сценка “На прийомі у лікаря”, та багато, багато інших – всіх не перерахуєш.
Важливо, що сталося так, як звучало у вітанні команди із Савони: “Святковий зал нас усіх об’єднав”. Про мене на цьому конкурсі КВН, переможців не було. Перемогли усі присутні та учасники, бо одержали заряд доброї енергії, забули на мить про особисті проблеми, трудові будні, насміялись досхочу.
Безумовно душею вечора був отець Віталій. Зустріч була організована за його ініціативою та активною участю у проведенні заходу.
Тимчасово в Генуї,
Олександра Кліщ
