Marianna Soronevych
“Україна абсолютно непрогнозована країна: усе залежить від примх однієї людини. Виборці запитують: “Що ще потрібно зробити для того, аби держава знову повернулась до нас обличчям?”. Вони страшенно змучились і хочуть бачити європейське обличчя політиків, європейське обличчя влади…”.
На минулорічних виборах до Верховної Ради опозиційний кандидат по 94-му округу Віктор Романюк* переміг свою провладну конкурентку Тетяну Засуху з перевагою у понад 10 тисяч голосів. Та, незважаючи на це, суд вирішив віддати перемогу Засусі, а ЦВК, в свою чергу, відмовилася встановлювати результати виборів. Пізніше влада розпочала кримінальні переслідування Романюка, порушивши проти нього одразу п’ять кримінальних справ, і опозиціонер був змушений на певний час залишити країну. Цьогоріч об’єднана українська опозиція знову висунула Віктора Романюка єдиним узгодженим опозиційним кандидатом у тому ж окрузі. Наприкінці тижня ми зв’язалися з Віктором Романюком за допомогою скайпу, аби обговорити ситуацію на окрузі, дізнатися про його особисті оцінки та прогнози, а також прочинити завісу його перебування в Італії.
Але буквально через пару днів, у неділю, 1 грудня Київський апеляційний адмінсуд виніс постанову про скасування реєстрації Романюка. ” Романюк Віктор Миколайович не має права бути обраним народним депутатом України, оскільки ним порушено умови частини другої статті 76 Конституції України та статті 9 Закону України “Про вибори народних депутатів України” щодо проживання в Україні протягом останніх п’яти років”, йдеться у рішенні суду за позовом такого собі пана Володимира Шпаковича.
Віктор Романюк зі свого боку прокоментував рішення суду так:
“Нічого дивного не відбулося. Просто Київський апеляційний адмінсуд виконав вказівку зверху на позов, складений Юрієм Кармазіним для фантома на ім’я Шпакович Володимир Володимирович. Незважаючи на те, що терміни оскарження давно минули, а представляти сторону позивача ніхто не з’явився, в тому числі і сам “позивач”, “вельмишановний” суд не допустив до розгляду моїх адвокатів. Ідентичний випадок з сином Азарова, озвучений під час засідання у суді пройшов, а от мене вирішили позбавити права балотуватися. Суддя Файдюк (можу помилятися в написанні прізвища цієї особи) мабуть не дивиться у вікно і не знає, що відбувається в Києві. Днями відбудеться оскарження у Вищому адмінсуді України. Але те, що Юрій Кармазін намагається збити мене з перегонів по виборах 94-го округу, де я вже переміг минулого року, ще раз посвідчує його кон’юнктурність і догідливість діючій регіонівській владі, перед якою він відпрацьовує вкладені в нього та його концерти кошти. Це йому вже не допоможе!”, – зазначив опозиціонер.
Далі публікуємо фрагменти нашої розмови з паном Романюком від 28 листопада.
Про конкурентів та ситуацію на окрузі:
Я розцінюю ситуацію так, що є один кандидат від опозиційних сил і 83 кандидати, які представляють сьогодні владу. Тому у мене сьогодні є лише один супротивник – це влада. Для мене вони всі однакові: що Кармазін, що Лозовий, що Бадаєв – усі вони – уособлення цієї влади. Запущена технологія, яка не передбачає чесних і прозорих виборів, з допомогою якої влада збирається ошукати людей, і вкотре довести українцям, що для влади їх не існує. Усі ці люди, які сьогодні зареєструвались у нас на окрузі, це просто технічні кандидати, функціональне наповнення великого механізму і системи, які формують сьогоднішні координати влади. Вони не кращі й не гірші від Засухи, яка була минулого року. Окрім пихатості, жадоби до влади і намагання за будь-яку ціну принизити людину за цими персонами немає більше нічого.
Відбувається масовий підкуп виборців. Вчора ми виявили в Обухівському районі черговий штаб Бадаєва, де людям роздавали пайки. Колосальний фінансовий ресурс задіяний, аби за будь-яку ціну, будь-якими ресурсами, усіма правдами й неправдами не допустити перемоги єдиного опозиційного кандидата.
Сьогодні побили наших агітаторів в Обухові. Вони встановили штендери, прибіг якийсь представник міськради й почав кричати, що це земля міської ради. Йому пояснили, що він помиляється, що це земля громади. Вони вже навіть забули, що є люди у цій країні. Їм треба постійно про це нагадувати, що ці негідники, які сьогодні представляються владою, на службі в народу. Ми їх взяли на роботу і так само можемо їх завтра звільнити.
Про псевдоопозиційних кандидатів:
Представники влади сьогодні позиціонують себе винятково як опозиційні кандидати, використовують фото, де стоять разом із Юлією Володимирівною. Кармазін взагалі розповідає на зустрічах, що Тимошенко особисто його підтримувала. Тобто, застосовуються масові технології підміни понять, коли влада представляється опозицією і за рахунок цього розраховує набрати певну кількість голосів. Вони навіть від символіки власної відмовились.
Про власну виборчу кампанію:
Я мобілізував своїх прибічників через систему волонтерських рухів, створив інтернет-ресурс, який передбачає активну участь у кампанії усіх небайдужих громадян. Вони можуть мені писати, дзвонити по скайпу, мають змогу напряму розповісти мені про ситуацію на окрузі, висловити свої побажання та пропозиції. Ми активно використовуємо технології інтернет-телебачення. Сьогодні виборець не пасивний, він активний учасник процесу, він має змогу боротися. Я дав їм таку можливість, і думаю, ми покажемо, на що здатні.
Про скайп-зустрічі з виборцями:
Люди по-різному реагують, відверто кажучи. Тут не потрібно плекати якихось ілюзій і розуміти, що ефект моєї присутності, звісно, був би набагато сильнішим. Але потрібно сказати, що мої очікування сьогодні навіть перевершили себе. Я бачу, що люди розуміють ситуацію і намагаються входити в моє становище, розуміють, яка система координат влади в Україні. Я чітко і ясно пояснив їм, чому не можу бути сьогодні з ними, а вимушений перебувати за кордом. І люди все розуміють. Бабусі все частіше дзвонять з тими чи іншими питанням (сміється). Окрім того, ці віртуальні зустрічі – не такі вже й віртуальні, тому що збирається багато людей, приїжджають депутати, і відбувається жвава дискусія. Я всім пояснюю, що не потрібно відмовлятись від технічного прогресу. Світ динамічний, він розвивається, нам просто потрібно йти в ногу із цим прогресом. Наша кампанія взагалі одна з найперших виборчих кампаній на відстані. Але я абсолютно нормально це сприймаю. Зустрічі відбуваються постійно, 2-3 зустрічі на день я проводжу стабільно. До того ж, у деякі дні ефективність моїх зустрічей по скайпу навіть вища, ніж якби я був персонально присутній на окрузі – це дає можливість бути одразу в декількох місцях одночасно.
Про те, що хвилює людей:
Люди запитують: «Що ще потрібно зробити для того, аби держава повернулась до нас обличчям?». Вони страшенно змучились від усього того бруду, що ллється на них звідусюди, їм дуже набридло це все. Вони хочуть бачити європейське обличчя політиків, європейське обличчя влади.
Про методи боротьби:
Нічого нового ми не придумаємо. Проводимо тренінги з членами ДВК, консультуємо їх, намагаємось пояснити, як себе поводити. Слід зазначити, що минулого року були чесні вибори. Інша справа, що владі вдалось купити 28 суддів. Тетяна Засуха заплатила за те, аби не допустити моєї перемоги 5 мільйонів доларів. Вона купила усі суди, усіх прокурорів, купила ЦВК, все, що можна було купити. Але результату вона так і не отримала. Я вважаю, що була відкрита і чесна боротьба, у якій я переміг. Спрогнозувати, що буде цього року, я не берусь. Але ми максимально сконцентруємось на цьому питанні, максимально залучатимемо громадськість, міжнародних спостерігачів, депутатський корпус, тобто усе, що потрібно, ми будемо робити. Але, якщо влада заплатить черговий мільйон суддям – звісно, що тут ми навряд чи можемо щось вдіяти. Ми не можемо впливати на судову гілку влади.
Про сподівання:
Сорок тисяч громадян підтримали мене минулого року, і я розраховую на підтримку виключно цих чесних, сміливих і порядних людей, які, я сподіваюсь, цьогоріч знову прийдуть, розберуться «хто є хто» в українській політиці і зроблять свій вибір. Ситуація складна, але не безнадійна. Навіть не розглядаю варіанту свого програшу. Я не з тих, хто програє.
Про кримінальні справи:
Насправді немає ніяких кримінальних справ – це все міф. Є купка нічим не підкріплених паперів. За гроші у нас сьогодні можна звинуватити будь-кого у будь-чому. Немає правоохоронної системи, так само як немає й судів. Сьогодні це лише бутафорія, за якою ховається влада. От і все. В Італії діє рішення суду, що я – абсолютно невинна людина, а ті документи, які влада надала італійській стороні, окрім сміху в нормальної людини більше нічого не викликають. Копії усіх цих документів, починаючи з постанови про порушення кримінальної справи і закінчуючи рішеннями італійських судів, я виклав у вільному доступі на своєму персональному сайті, тому що мені абсолютно немає чого приховувати.
Про звернення до Европейського суду щодо неправомірних дій влади на виборах минулого року:
Я звернувся до Європейського суду з прав людини з клопотанням про прискорення розгляду цієї справи. На даний момент суд мені відповів, що справа розглядатиметься в загальному порядку. Будемо чекати. У Європейському суді станом на сьогодні знаходиться дві мої справи: одна стосується виборів, а друга – мого безпідставного кримінального переслідування.
Про перебування в Італії:
В Італії проводжу активну громадську діяльність: зустрічався з багатьма керівниками громадських організацій, разом проводили «Євромайдани», зокрема в Римі, Мілані, Болоньї й так далі. Тиждень тому організували вшанування роковин Голодомору в Італії на досить серйозному рівні. Вперше в історії Папа молився за невинних жертв Голодомору. Почав писати докторську дисертацію на тему оподаткування, хоча кандидатську мені поки що так і не вдалось захистити в Україні. 22 березня мене затримали, а 31 березня у мене мав бути захист. Але я не опускаю руки, як бачите. Йду далі. Не дочекаються, як кажуть (сміється). Окрім того, я постійно працюю над вдосконаленням українського законодавства і не збираюся полишати цієї роботи.
Італійське законодавство передбачає дуже цікаву процедуру: якщо людина перебуває під судом, то на неї не розповсюджується візовий режим. Тобто, я, грубо кажучи, можу залишатись в Італії протягом всього строку судового розгляду моєї справи. Генеральна прокуратура ще має право подати касацію на рішення апеляції протягом 6 місяців. Політичного притулку просити не збираюсь.
Я спілкуюсь із багатьма італійцями і можу вас запевнити, що вони дуже нас підтримують. Українці в Італії взагалі користуються великою повагою і авторитетом, як чесні і працьовиті люди. Це правда. Італійці розуміють, що таке Євромайдан і хто такий Янукович. Вони дуже вболівають за Україну.
Про ситуацію в Україні:
Постійно аналізую ситуацію в Україні і в курсі всього, що там відбувається. Щотижня мені передають з України всі мої улюблені газети, читаю українські сайти. Але спрогнозувати події в Україні – це навіть не гадання на кавовій гущі. Україна абсолютно не прогнозована країна, в тому то й біда. Усе залежить від примх однієї людини. І це відлякує від країни розумних людей, відлякує інвесторів і робить Україну такою собі сірою зоною, частиною якоїсь «азіатщини», де все залежить лише від того, з якої ноги конкретна людина встала сьогодні вранці. Можливо, вона встане у гарному гуморі, а можливо, у неї в голові буде повна дурість, і ми всі будемо від цього залежні. Тому я не беруся прогнозувати ситуацію, але знаю одне, що ми маємо не опускати руки, не схиляти голови, а розправляти плечі і йти далі до людей – пояснювати їм, що таке Росія, а що таке Європа, і куди нам потрібно рухатись. А ті процеси, які відбуваються сьогодні в Україні – вони закономірні, це вже давно мало статися. Скільки можна терпіти це нахабство і знущання над людьми? Чому від примх однієї людини має залежати доля 46 мільйонів громадян? Людям давно потрібно сказати своє слово. Ми народ України! Ми тут влада, а не вони! Люди без бачення сучасного світу, без уяви, що взагалі відбувається у світових процесах починають вчити нас, як нам жити. Ми маємо сказати своє слово. І ми будемо почуті. Якщо й надалі ховатися по кутках – то толку не буде.
Про ностальгію:
Найбільше сумую за родиною. Насправді я людина досить мультикультурна, свого часу закінчив університет у Франції, і знаю, що таке життя за кордоном. Для мене це не вперше. Так, тут комфорт, соціальний захист населення, стабільність і т. д. Але я просто дуже люблю Україну. От і все. З усіма її недоліками, перевагами… Це як любити жінку: або ти її любиш, або ні. От я люблю Україну такою, яка вона є, і не бачу свого майбутнього без неї. Це моє життя, моя суть, моя сіль. Я народився на цій землі, і сподіваюсь, що віддам Богу душу також на цій землі. І я не відмовлюсь від цього ніколи, незалежно від того, хто там буде при владі. Я вважаю, що людина може жити повноцінним життям лише там, де вона народилась. Якщо ми народжуємось у певному місці, то це не випадково. Боженько, певно що, посилає нас на землю з якоюсь певною місією, і ми маємо там щось робити. Сподіваюсь, що зможу повернутися додому одразу після виборів.
Аліна Шилова для Цензор.НЕТ
Источник: http://censor.net.ua/r261889 Источник: http://censor.net.ua/r261889
