Marianna Soronevych
Людська цікавість не має меж. Немало кому цікаво дізнатися, приміром, як виглядає все в кухні, ванній чи навіть спальній шефа. Є люди, які точно про це знають. Це прибиральниці. Одна з них, полька, написала про це книгу.
Книга 32-річної Юстини Поланської так і називається “Під німецькими ліжками – відверта розповідь польської прибиральниці”. Ім’я авторки – справжнє, а прізвище – псевдонім, бо Юстина працює нелегально. Вона живе десь під Франкфуртом і 11 років тому вона приїхала до Німеччини в пошуку кращої долі, а стала прибиральницею.
Юстина на свою роботу не нарікає. Каже, що заробітками задоволена. Її мати й сестра теж поїхали слідом за нею до Німеччини, щоб працювати прибиральницями. І теж нелегально. Загалом, як показують дослідження, 95 відсотків прибиральниць у Німеччині працюють нелегально. Близько чотирьох мільйонів німецьких квартир і будинків прибираються саме в такий спосіб. При цьому багато з тих, хто бере собі прибиральниць за “чорну платню”, цілком могли б дозволити собі зареєструвати цю роботу.
“Мерседес” в гаражі, а в хаті – гармидер
Схожа ситуація, як у Юстини. Серед її роботодавців – успішні менеджери, адвокати, судді. І під їхніми ліжками їй доводилося знаходити вже дуже різне. “Враження, яке отримуєш від людини, спілкуючись поза її домівкою, часто змінюється, коли заходиш всередину помешкань”,- розповідає Юстина. Жінка каже, що завжди думала, ніби німці дуже акуратні й люблять порядок. Однак, як виявилося, перед їхнім будинком може стояти найдорожчий автомобіль, одягнені вони можуть бути в найвишуканіше вбрання, а вдома – цілковитий гармидер. Гори брудного посуду, використана білизна й тампони під столом на кухні, навіть дохлого ховраха під ліжком знаходила Юстина в квартирах заможних німців, які прибирала. “Невже їм не соромно?” – запитує полька на сторінках книги, написати яку їй допомогли кілька німецьких друзів.
Дослідники визначили, що 80 відсотків німців, які наймають на роботу прибиральниць, вважають нормальним, коли цю роботу виконують для них нелегально. “Державі нічого вмішуватися у ведення приватного господарства її громадян”,- ця думка є дуже поширеною. Для Юстини, як зізнається вона сама, працювати нелегально не є поганим. За умов, що вона має 40-годинний робочий тиждень, їй вдається заробляти прибиральницею півтори-дві тисячі євро на місяць. І при цьому не треба мати справу з усілякою фінансово-податковою бюрократією.
Все за 30 євро?
Щоправда, умови роботи бувають не дуже приємними. “Багато хто просто переді мною роздягається”,- каже Юстина. А колись на її об’яву в газеті зателефонували кілька чоловіків, які хотіли від неї секс-послуг. “Прибиральниця, приїхала з Польщі, за 30 євро готова на все, думають вони”,- ділиться Юстина. А ще розповідає, що її часто запитують про те, чи вона колись мріяла стати прибиральницею. Звісно, що ні, у неї були інші мрії, відповідає тоді новоспечена письменниця: “Можливо, це не найкраща професія, але із заробітком все гаразд. Крім того, мало хто має можливість побачити те, що бачу я, адже я заглядаю за фасад”.
Книга Юстини Поланської “Під німецькими ліжками” нагадує нещодавній французький бестселер схожого походження. У ньому касирка звичайного супермаркету розповіла історії зі своєї роботи, створивши в такий спосіб дуже злободенний твір про сучасне суспільство у Франції.
Автор: Леся Юрченко/dpa/sueddeutsche.de
Редактор: Захар Бутирський
