Отець Дмитро Блажейовський у 99 років працює від зорі до зорі

Отцю Дмитру у серпні виповниться 100 років. Незважаючи на поважний вік, він працює не покладаючи рук – вишиває ікони і пише історичні наукові праці. Уже стала крилатою його фраза: “А що робитиму у старості?”. Своїм прихильникам у день 70-річчя священства, яке в Україні почали святкувати на два тижні швидше, ніж в Італії, де живе священик, отець написав послання.
«Я ходжу, спираючись на палицю, та сиджу тепер майже без перерви за комп’ютером, бо продовжую працю, яку зачав писати минулого року – про почуття взаємної спільности українців та потребу взаємокорисної співпраці, бо в українському народі був весь час і ще є загальний та великий брак почуття взаємної спільности, що всі повинні творити одну нероздільну цілість – одну велику родину і разом співпрацювати, – пише отець Дмитро. – Україна зараз слабо стоїть, бо не дбають про неї, та без потреби намножили 127 політичних партій і 72 Церкви та церковні громади… Може, знайдеться хтось, що котрусь книжку перечитає чи котрусь ікону вишиє, як буде мати взірці. Свої книжки та листи я подарував для Бібліотеки діаспори у Львові, то, може, з них хтось колись щось скористає. Спасибі всім за поміч і за підтримку».

Як розповів директор Музею вишиваних ікон отець Ігор Ковальчук, який днями повернувся з Італії, отець Дмитро досить бадьорий і повний творчих задумів. Найближчим часом він планує відвідати Україну. У музей він передав десятки нових вишиваних робіт та останні книжки. Це – “Де українська еліта? Еліту треба виховувати”, “Будова, вдержання та оборона української держави”, церковний довідник “Поважні осяги та великі втрати” – список єпархій, парафій та монастирів від Попраду до Дніпра (1768-1991 рр). Вийшли друком також 13 і 14 збірки “Українських релігійних вишивок”… Зразки, як придумав отець і намалював власноруч, відшивають багато його послідовників – у тому числі й українські заробітчани. У колекції отця – понад 350 різновидів робіт на релігійну тематику. У музеї можна побачити близько 200 ікон та вишиваних картин. На них – святі та блаженні, життя і страждання Ісуса Христа, його притчі, Богородиці з різних куточків України та світу, а також козаки та національні герої.

“Отець Дмитро прокидається ні світ ні зоря і лягає спати опівночі, – розповідає отець Ігор Ковальчук. – У бібліотеку приходить перший, а виходить з неї – останній. Наукова праця і вишиття – це його покликання. Так він прославляє Бога. Вишивати любить на своєму “городі” – на терасі п’ятого поверху вирощує помідори, огірки, перець, квасолю. Коли втомиться, займається “фізкультурою” – підливає городину, використовуючи щоразу по 120 літрів води. Урожаєм ділиться з сусідами”.

Отець Дмитро Блажейовський народився у Польщі, на Лемківщині. У 1933 році він з Праги пішки прийшов до Риму на прощу. Дорогою почув українську пісню. Співали семінаристи з колегії святого Йосафата. Це його настільки вразило, що вирішив і собі там вчитися. З 1947 року священик жив у США, у 1973 році знову повернувся до Риму. Вишиває з шістдесяти років. З настанням незалежності України отець Дмитро неодноразово сюди приїжджав зі своїми вишиваними іконами, тут презентував нові книжки. Велику частину своєї вишиваної колекції він залишив у Львові, у Музеї вишиваних ікон та образів. Востаннє отець Дмитро побував в Україні у дев’яностотрирічному віці.

Протягом останніх десяти років в Україні та за кордоном відбулося більше сотні виставок отця Дмитра Блажейовського. Сьогодні вишивані ікони священика можна побачити у Франції, Італії, Ватикані, Бразилії, Німеччині та інших країнах. Багато своїх робіт отець Дмитро подарував церквам після проголошення незалежності України. У катедральному соборі Святого Юра у Львові стоять чотири вишивані хоругви священика – Юрія-змієборця, блаженних Йосафати Гордашевської і Тарсикії Мацьків, а також зображення Преображення Господнього.

Олеся ПАСТЕРНАК, Високий замок