— Розкажіть, як пройшов ваш майстер-клас для студентів у Київському інституті музики ім. Р. Глієра?
— Це була гарна можливість розказати про свою особливу техніку. Показав студентам, як працюють мої пристрої, запропонував їм спробувати відтворити ефекти. Луперна станція існує з 70-х років, але те, як я її використовую — досить незвично. І люди проявляють цікавість, як саме я це роблю, як створюю свої аранжування.
— У вас є певний стиль, а як ви вибудовували свою сценічну концепцію?
— Все почалося десь у 2002 чи 2003, коли я виступав із гуртом. В мене був маленький лупер. А коли на сцені звучало соло барабанів, гітари, клавішних , а потім мій вокал. І після того як я співав 4—5 хвилин люди казали: «Це дивовижно, ти маєш робити це більше»! Тож я подовжував соло до 8—10 хвилин, аж поки не зрозумів, що можу взагалі обійтися без музикантів і виступати один. Кожного разу вдосконалюю свою техніку. Мені подобається створювати нову музику і робити нові аранжування старих пісень інших музикантів.
— А на кого ви рівняєтесь серед вокалістів?
— По-перше, це Марк Мьорфі — фантастичний джазовий співак із Нью-Йорку. Я захоплювався ним ще з того часу, як був підлітком, а в кінці 80-х отримав можливість зустрітися з ним особисто та мав щастя повчитися у нього. Тепер ми близькі друзі. Саме Марк вплинув на мене найбільше. А ще мені подобаються всі великі зірки вокалу, зокрема, такі як Боббі Макферрін…
— Вас порівнюють із Боббі, а як ви до цього ставитесь?
— Боббі Макферрін — геній! Його можна назвати «прабатьком музики». Таке порівняння нормальне, бо ми обидва використовуємо свій голос. Але ми різні. Я також відчуваю вплив рок-музики, мені подобаються рок-голоси, наприклад, соліст Depp Purple — Ієн Гіллан, також Оззі Озборн із Black Sabbath. Знаєте, мені завжди дуже подобались голоси класичних джазових виконавців, таких як Біллі Холідей, Елла Фітцджеральд і Френк Сінатра. Коли був молодим, навчався класичному співу і ця школа допомагає мені з точки зору дихання та підтримання голосу. Я називаю себе музичним «психопатом», бо я люблю різну музику.
— Музика для вас — це задоволення чи справа, без якої не зможете жити?
— Я серйозний співак, шуткуючи з музикою. Себе сприймаю як дуже серйозного музиканта з точки зору стилю. Щодня працюю і без співу не уявляю життя. Я сам отримую задоволення, коли виступаю і хочу щоб люди розважались, слухаючи мій вокал. Для мене музика і спів не робота, а величезне задоволення. Мені пощастило, що я займаюся улюбленою справою і тим, що мені подобається.
Ганна ВОВК, http://www.day.kiev.ua