Marianna Soronevych
Перша неділя грудня 2016 року стала днем європейських виборів та референдумів. Австрійці на виборах президента обирали між ультраправим євроскептиком та проєвропейським політиком, а в Італії відбувся референдум щодо внесення змін до конституції цієї держави, ініційований чинним урядом.
Та якщо в Австрії ключові проєвропейські сили здобули перемогу, то в Італії можна говорити про їхню поразку, пише “Українська правда”.
Явка виборців виявилася досить високою, 65,9%. “За” конституційні зміни проголосувало трохи більше ніж 40% виборців, а “проти” – майже 60%. Чинний проєвропейський уряд Маттео Ренці своїм “так” підтримали лише дві області Італії (Емілья-Романья і Тоскана) та провінція Больцано.
Як підсумок, вже вночі Ренці оголосив, що піде у відставку.
Більше того, результати референдуму можуть стати прелюдією до політичної дестабілізації третьої за розміром економіки єврозони.
Референдум проти уряду
“Гра на межі” – ось так охарактеризував сам Маттео Ренці результати цього референдуму.
Юридично на референдум було винесене питання про схвалення законопроекту щодо зміни Конституції Італії, в результаті якого кардинально змінилася би політична система країни: передбачалися зміни порядку формування Сенату, скорочення його чисельності, зменшувалися функції і повноваження, скорочувалося фінансування.
Та головною інтригою референдуму 4 грудня були не конституційні зміни, а політична доля самого Ренці. Італійські експерти відзначали, що “референдум на честь Ренці” стосувався більше особистості прем’єр-міністра Італії, який його ж ініціював, пообіцявши піти у відставку у випадку негативної відповіді італійців.
Звісно, його прорахунком стала ідея поєднати власні політичні амбіції та внутрішньополітичні зміни в країні, особливо після провалу Brexit, який мав точно такий зв’язок з особистою долею британського прем’єра Девіда Кемерона.
Та зрештою Італія поповнила список країн, де відбуваються такі “елітарні” зміни.
“Проти всього і проти всіх” – такі заклики лунали на прес-конференції лідера партії “Ліга Півночі” Маттео Сальвіні. “Ми почекаємо відставки Ренці та наполягатимемо на проведенні нових виборів”, – додав він.
Крім того, Сальвіні підкреслив, що хоче підрахувати, скільки коштувало Італії проведення цього референдуму.
Та в той час, як у самій Італії йшлося про майбутнє чинного уряду, інші країни ЄС (цілком природно) цікавив вплив референдуму на майбутнє Євросоюзу. Навіть у переддень референдуму лунали думки, що негативна відповідь італійців може дати поштовх не тільки до подальшої економічної та політичної нестабільності в Італії, а й іще раз підтвердити популістську думку, що “проект ЄС” занепадає.
Ще одна проблема, яка має пан’європейський вимір – зміна уряду Італії здатна вплинути на функціонування банківського сектора Італії.
Ренці досі намагався допомагати італійським банкам виходити з кризи за допомогою широкої державної політики підтримки із застосуванням спеціальних механізмів фінансування (у цьому контексті він йшов усупереч позиції інституцій ЄС).
Оскільки банківська система ЄС є взаємопов’язаною, то зміни в Італії стосуватимуться й інших країн Європи.
Хоча навіть цьому є протидія.
Популістські партії, такі як рух “П’ять зірок” та “Ліга Півночі”, ініціювали кампанію “Скаженій!” та відкрито говорять про проведення наступного референдуму про вихід Італії з валютного союзу. Це є серйозною передумовою для побоювань щодо майбутнього єдиної європейської валюти.
Як зреагували ринки?
Співвідношення курсів євро до долара після нічної заяви Ренці впало до 1,0506, що є найнижчим рівнем з березня 2015 року, з поступовим підвищенням до 1,0524 (глибина падіння склала -1,3%).
Фондова біржа у Токіо відкрилася вже з падінням на 0,41% у співвідношенні цих валют. (Ближчим часом “Європейська правда” опублікує окремий матеріал, присвячений економічним наслідкам референдуму.)
Чи знають італійці, за що вони проголосували?
Референдум 2016 року формально стосувався оновлення політичної системи Італії.
Та останні дослідження громадської думки (а їх, за італійськими законами, дозволялося оприлюднювати не пізніше ніж за два тижні до референдуму) свідчать, що він не став відповіддю саме на це питання.
Близько 60% італійських громадян заявили про нерозуміння змісту реформ та доцільності референдуму, а 61% італійців просто були незадоволені роботою уряду Ренці, що й вплинуло на результати волевиявлення.
Повідомлялося, що представники великих промислових підприємств під час кампанії підтримували Ренці, намагаючись зберегти стабільність в країні. Та попри це, навіть у промислових північних регіонах Італії більшість виборців у неділю висловилися “проти”.
Водночас італійці, що проживають в Європі та в інших країнах світу, традиційно висловилися на користь змін і підтримали референдум: Європа – 62,6%, Північна Америка – 61%, Південна Америка – 72,1%. Очевидно, краща поінформованість закордонних італійців щодо візії майбутнього Італії та перспектив її стабільності на зовнішньополітичній арені визначила їх схильність до пропозицій Ренці.
На зовнішньому вимірі варто зупинитися окремо, адже провал референдуму в Італії став наступною ланкою у ланцюгу змін керівників ключових держав світу.
На фото, відзнятому лише півроку тому, ми бачимо 5 лідерів держав зі складу G7: Кемерон, Обама, Меркель, Олланд, Ренці.
За іронією долі, наразі з цих п’яти “в обоймі” залишилася тільки пані канцлер.
У червні Brexit спричинив відставку Девіда Кемерона. Барак Обама не лише завершує каденцію, але також змушений передавати владу Дональду Трампу, який отримав перемогу на хвилі популізму. Франсуа Олланд зняв свою кандидатуру з президентських перегонів, а Маттео Ренці йде через провал конституційного референдуму.
Якими будуть кроки Європи та Меркель у новій реальності? Будемо спостерігати.
Зміна уряду Італії вже завтра? Ще подивимося
Водночас, швидка зміна керівництва Італії ще не є вирішеною справою. Так, Ренці неодноразово заявляв про свою відставку у разі програшу на референдумі, та сценарії подальших подій можуть бути різними.
Партія прем’єр-міністра, найімовірніше, вимагатиме проведення дострокових виборів в Італії влітку 2017 року. Принаймні, про це говорив Лоренцо Гуерін, заступник секретаря Демократичної партії Ренці, напередодні референдуму.
Вочевидь, Демократична партія ініціюватиме подальшу реформу виборчої системи і проведення нового голосування за новими правилами. Та незважаючи на поразку на референдумі 4 грудня, Маттео Ренці залишається лідером найбільшої партії в парламенті.
Наразі незрозуміло, як буде вирішено питання щодо складу уряду до проведення нових виборів.
Наприклад, він може залишитися “технічним” головою уряду до проведення виборів на вимогу президента Італії Серджо Маттарелли, виходячи з позиції збереження стабільності в країні. У такому випадку президент переконуватиме парламент підтвердити повноваження Ренці, попри його заяву про відставку.
Та й союзники прем’єра ще під час агітаційної кампанії закликали його за будь-якого результату голосування залишитися при владі, попереджуючи про економічну та політичну кризу країни в разі початку нової урядової кризи.
Позиція політичного об’єднання “Новий правий центр” та “Союз центру” відчутно послабиться від дострокового розпуску парламенту. Відповідно, ці партії проводитимуть перемовини з правоцентристами заради збереження власних політичних позицій на наступних виборах в Італії.
Тобто ми можемо стати свідками народження великої коаліції разом із партією “Форца Італія” заради забезпечення собі місць в уряді 2018 року.
Автор: Вікторія Вдовиченко,
