Marianna Soronevych
Внаслідок революційних подій в країнах Північної Африки італійський острів Лампедуза потерпає від напливу біженців.
Внаслідок революційних подій в країнах Північної Африки італійський острів Лампедуза потерпає від напливу біженців. Не дочекавшись підтримки Європи, Італія змушена самотужки долати міграційну кризу.
Привітні й гостинні жителі найпівденнішого острівця Італії завжди радо вітали чужинців. Та коли гості непрохані і їх забагато, а на порозі курортний прибутковий сезон, тоді терпець уривається. Волаючи про допомогу до римської влади, мешканці вдалися до протестів.
На їхньому боці виступив і мер острова Бернардіно Де Рубенс: “Не можна розташовувати на нашій території наметові містечка і залишати тут нещасних мігрантів”, – протестує він. – “Наш острів не повинен перетворитися на табір біженців. Нам слід повернути славнозвісну Лампедузу, яка гостинно приймає туристів для відпочинку”.
Ситуація майже вибухова
Майже 6000 втікачів з Тунісу, Єгипту й Алжиру заполонили невелику територію, де мігрантів тепер більше, ніж місцевого населення.
Єдиний на Лампедузі центр притулку розрахований на 800 осіб. Там перебувають понад 2000 нелегалів, а решта бродить прибережними околицями, шукаючи якогось затишку та імпровізованих туалетів. Мер Лампедузи вже попереджає про загрозу епідемії, однак санітарні відомства не поділяють його тривоги. Щоправда, всі визнають брак організованості в подоланні міграційної кризи.
А чільний комісар ООН у справах біженців Лаура Болдіні застерігає, що умови проживання мігрантів недопустимі: “Такого на острові я ніколи не бачила: мігранти сплять просто неба на асфальті, запалюють вогнища, щоб розігрітися… Необхідно негайно організувати переселення цих людей, щоб не дійти до вибухової ситуації. Напруженість на острові посилюється”.
Реальна загроза чи паніка?
Місяць тому, коли на Лампедузу масово почали прибували нелегали, уряд оголосив стан гуманітарної катастрофи та звернувся за допомогою до Євросоюзу. Італія хотіла б розіслати трохи мігрантів до інших країн спільноти. Однак ні моральної, ні фінансової підтримки від сусідів Рим досі не отримав.
Європейські партнери закидають італійцям небажання надавати політичний притулок біженцям, тоді як Північна Європа значно поступливіша у цьому питанні. Минулого року у Німеччині отримали політичний притулок 40000 осіб, стільки ж у Франції, у Швеції – 30000, у Бельгії – 20000, а Італія задовольнила неповних 7000 позовів.
За такої ситуації гріх розраховувати на чиюсь підтримку, критикує міністрів віце-спікер сенату Емма Бонно: “За три місяці до нас прибули 15000 людей. Німеччина свого часу сама прийняла 700000 мігрантів зі Східної Європи”, – нагадує вона. – “Я переконана, що ці та майбутні прибульці згодом можуть повернутися додому. Звичайно, перед нами величезна проблема, та думаю, що така велика країна як Італія могла б її вирішувати у більш раціональний спосіб і без надмірної паніки”.
Претензії до Франції
Як усі проблеми на Апеннінах, ця криза дуже заполітизована. Удар міграційної хвилі тримає крайньо-права партія “Північна Ліга”, а передусім один з її активістів Роберто Мароні, міністр внутрішніх справ.
Відомі антиімміграційною риторикою “лігісти” не хочуть розчаровувати своїх виборців, тому уникають розселення мігрантів по інших регіонах, особливо на півночі, яка вважається вотчиною цієї партії.
З початком збройної операції у Лівії, колишній італійській колонії, “Північна Ліга” невдоволено киває у бік сусідів-французів. “Саркозі воює за газ, а жодного мігранта не хоче прийняти”, – зауважує євро депутат-італієць Маріо Борґеціо.
Урядовці пояснюють, що більшість втікачів говорять французькою, мають родичів у Франції, тому немає сенсу тримати їх на Апеннінах.
“Та ми хочемо рухатися далі, ми не збираємося затримуватися в Італії”, – каже молодий біженець з півночі Африки.
Берлусконі в тіні
Можливо, він і буде в числі перших п’ятисот мігрантів, яких уже цього тижня військовий крейсер має перевезти з острова Лампедуза на материк до інших центрів притулку. Адже після протестів населення у вівторок уряд оголосив план переселення нелегалів, бо нарешті регіони дали на це згоду. Таким чином звільнятимуть місця для нових прибульців, котрі, ймовірно, припливатимуть ще й із палаючої Лівії.
Загострення ситуації на Лампедузі засвідчило слабкість італійського уряду, а головним чином його керівника – Сильвіо Берлусконі. Скандали, суди, партійні чвари, а ще лівійський конфлікт та розрив зв’язків із “другом” Муаммаром Каддафі – через такий збіг обставин прем’єр практично не помітний на арені. Негласно він перебуває під впливом союзника Умберто Боссі, лідера “Північної Ліги”.
А членам партії Берлусконі не залишається іншого, як відбивати атаки опонентів та все ще сподіватися на Європу, яка чим далі рідше говорить в унісон. Зокрема, і про міграційну політику. Освальдо Наполі із партії “Народ свободи” з цього приводу вимагає міжнародного втручання:
“Необхідно ухвалити резолюцію на рівні ООН, яка б передбачала розділити тягар міграційної кризи, від якої потерпає Італія. В той час, як наша країна приймає цих бідолашних людей, проявляє солідарність, немає іншої європейської держави, яка б робила нині щось подібне”.
