Marianna Soronevych
28 квітня, новий уряд у складі 21 міністра присягнув на вірність Італії. Новопризначений прем’єр-міністр Енрико Летта постав перед непростим завданням вирішення старих проблем.
Починаючи від парламентських виборів 25 лютого, Італія перебувала у стані політичної кризи, оскільки жодна політсила не мала більшості для того, щоб сформувати уряд. Це призвело до відставки лідера Демократичної партії П’єра Луїджи Берсані, із яким пов’язували надії на створення нового уряду. Перші спроби домовитися були невдалими. Але нині ситуація вирішилася несподівано щвидко: нова надія Італії, однопартієць Берсані Енрико Летта обійняв посаду прем’єр-міністра. зумівши сформувати новий уряд після лише двох днів консультацій з іншими партіями. Коаліцію утворили Демократична партія Летти, “праві” під керівництвом Сильвіо Берлусконі та партія колишнього керівника уряду і єврокомісара Маріо Монті.
Новенькі: молоді і… жіночні
Після жорстких переговорів із партією Берлусконі прем’єр-міністру Летті вдалося повністю оновити уряд. Міністром закордонних справ стала колишня єврокомісар Емма Боніно. Міністерством економіки керуватиме генеральний директор Центробанку Італії Фабриціо Саккоманні. Сферу внутрішніх справ віддали секретарю партії Берлусконі Анджеліно Альфано, призначивши його водночас і віце-прем’єр-міністром. Міністром юстиції стала Анна Марія Канчельєрі, яка досі керувала мінстерством внутрішніх справ в уряді Маріо Монті. Загалом серед 21 члена уряду багато жінок та молодих політиків.
“Юний” прем’єр-міністр
За італійськими уявленнями і сам новий керівник уряду – ще “ragazzo”, тобто “юнак”. Уродженцю Пізи Енрико Летті 46 років. Заступник секретаря лівоцентристської Демократичної партії вперше очолив уряд. Після певною мірою скандальних виборів президента Італії саме він у очах багатьох виборців мусив створити новий уряд після невдачі П’єра Луїджи Берсані. Той пообіцяв не утворювати більшості з партією Берлусконі і свого слова дотримав, але створити коаліцію не подужав. Схоже на те, що Летта знайшов вихід із глухого кута, однак легко йому не доведеться.
Наразі Енріко Летта не має великого простору для прийняття економічних рішень.однак мусить терміново знайти способи вирішення економічних і соціальних проблем Італії. Найімовірніше, йому доведеться провадити непопулярну політику, що мало відрізнятиметься від ощадливого курсу уряду технократів Маріо Монті. У своїй першій заяві на посаді прем’єр-міністра Енрико Летта покритикував політику європейських партнерів в часи єврокризи – вони, мовляв, “надто зосередилися на заощаджуванні”. Але водночас Летта не збирається легковажити довірою таких партнерів, як Німеччина та Франція, яку довго і клопітно здобував Маріо Монті.
Віртуоз у перемовинах
Енрико Летта вважають тонким дипломатом, який уміє знаходити компроміси. Він багато разів доводив це упродовж своєї політичної кар’єри, яку почав одразу після завершення навчання на політолога і юриста серед християнських демократів. Коли йому було трохи за тридцять, Летта став міністром європейських справ, а після того два роки керував промиловою сферою. Також він устиг побувати держсекретарем в уряді Романо Проді. З усього видно, що Летта – не новачок у керуванні державою. Його фігура – своєрідний компроміс між бажанням знайти нового керівника і пошуками досвідченого лідера.
Усі чекають результатів
Призначення Летти позитивно сприйняли майже всі партії. Тільки Беппе Ґрилло, який після виборів до парламенту закликав створювати велику коаліцію, але сам не виказав готовності взяти за це відповідальність, відгукнувся скептично. Він сказав, що Летта – це “велика родина”, натякаючи на зв’язки дядька Летти Джанні, який є правою рукою Берлусконі. Однак племінник Енрико каже, що має “обмаль контактів” із дядьком і не належить до кіл Берлусконі.
Різношерстий склад коаліції дозволить новому уряду отримувати надійну більшість під час голосувань в обох палатах парламенту. Президент Італії Джорджо Наполітано сподівається на “якнайсильнішу монолітність” кабінету міністрів, щоб витягнути країну з глибокої боргової кризи. Енрико Летта заявив, що “цілком задоволений” досягнутими компромісами.
