Marianna Soronevych
Путін розглядає війни, як можливість консервувати свій режим та втриматись при владі
«План Путіна» – ідеологічне кліше, яке позначає політичну і економічну програму теперішнього президента Росії, ніколи не був опублікований, чи сформульований для широкого загалу. Проте дії господаря Кремля пояснюють причини його агресивної політики, зокрема, щодо України.
Випробування маніпулятивних технологій
У зв’язку з загостренням внутрішньоекономічної кризи та, як наслідок, падіння лояльності російського народу до режиму Путіна та його партії «Єдина Росія», Кремль вирішив вдатися до неодноразово випробуваної маніпулятивної технології «зовнішній ворог». Особливої актуальності ці дії набувають напередодні парламентських виборів в РФ, для впливу на російське суспільство.
Прикладом такої технології, у минулому, є підриви висоток, розстріл школярів в Беслані, захоплення глядачів на показі фільму «Схід. Захід», після чого в масовій свідомості росіян актуалізовувалась картинка зовнішнього ворога – чеченських екстремістів, розпалювалась істерія терористичної загрози. Це давало підстави розпочати воєнні дії в Чечні, відволікши увагу народу від соціально-економічних проблем та створити президенту Путіну образ «рятівника нації».
Українські «терористи» у Криму
Іншим прикладом загострення Кремлем образу зовнішнього ворога для мобілізації виборців навколо провладної команди, є затримання у квітні 2014 року 25 громадян України, які, згідно з заява російської влади, «планували здійснення терористичних акцій у низці регіонів РФ».
ФСБ оприлюднило провокаційну заяву щодо підготовки ГУР МО України на території Криму серії терактів на критично важливих елементах інфраструктури і життєзабезпечення півострова. Окрім того, в повідомленні зазначається про вбивство кількох російських військовослужбовців та попадання в полон українських спецпризначенців. Час показав, що ця заява є тенденційною та сфабрикованою, а також – елементом агресивної антиукраїнської інформаційної операції.
Офіційний Київ запевняє, що не має жодного відношення до інсценованих Кремлем подій в Криму. Він використовує тільки політичні та дипломатичні шляхи повернення півострова під свій суверенітет.
Війна, як політичний аргумент
Здійснюючи таку інформаційну операцію, Кремль має на меті перекласти вину за невиконання «Мінську-2» на офіційний Київ та дискредитувати його як суб’єкт міжнародних відносин. Зриваючи «мінський» та «нормандський» процеси пошуку шляхів мирного врегулювання конфлікту на Донбасі, а також, апелюючи до російського суспільства щодо необхідності боротьби з «українськими терористами», Путін розглядає переможну війну як можливість консервувати свій режим та втриматись при владі.
Свідченням цього є відмова президента Росії від проведення чергової зустрічі у «Нормандському форматі» через відсутність у нього аргументів для політичного вирішення конфлікту та зменшення дестабілізації на Донбасі. Ще одним доказом подальших гібридних дій Кремля на українському напрямі є прив’язка Путіним дій «української диверсійно розвідувальною групою» із замахом на ватажка «ДНР» Плотницького.
Війна, як можливість втриматись при владі
Інша мета, яку переслідує Кремль – відволікання російського населення від наявних проблем у соціально-економічній ситуації у країні. При цьому, характерною ознакою зазначеного є коментарі Путіна, в яких він вказує на аналогічну мотивацію української сторони. Схоже що на злодії шапка горить.
У результаті «розігрування» Росією комбінації з «українською ДРГ», Кремль отримує переваги і зручні передумови задля «закручування гайок» стосовно неблагонадійних груп населення. Показовим у даному випадку є штучне створення такої ситуації у Криму, де російська влада має проблеми з кримськими татарами та збільшенням невдоволення серед населення щодо дій окупаційного режиму.
Не може залишитись поза увагою той факт, що «оприлюднення офіційних результатів розслідування» мало місце лише після проведення зустрічі Путіна та Ердогана, за результатами якої російська сторона не отримала чітких сигналів щодо підтримки Анкарою офіційної позиції керівництва кримськотатарського народу, а відтак, розцінила зазначене як пасивну підтримку своїх дій щодо корінного народу півострову.
Україна визнає неприпустимим застосування сили при вирішенні спірних питань та безумовно засуджує тероризм у всіх його проявах.
____________________________________________
Більше новин:
