Путін готується “взяти Рим”. Та чи змінить він санкційну політику Італії?

   8 червня, розпочинається візит Володимира Путіна до Італії. Візит, без сумніву, надважливий. Для Кремля.

Однак у російських ЗМІ – геть немає аналітики щодо цієї поїздки. Навіть у тих виданнях, яким централізовано і авторизовано щоденно постачають “зливи” інсайдерської інформації з Кремля. “КоммерсантЪ”, до прикладу, у понеділковому числі не згадав про цей візит ані словом.

Причина мовчазної підготовки не є великим секретом.

Путін летить до Рима рятувати ситуацію везе аргументи, які мають змусити Італію змінити позицію щодо України.

А про таке зазвичай не надто розповідають журналістам.

Річ у тім, що Італія, яку традиційно вважали “російським форпостом у Старій Європі”, останнім часом почала здавати позиції у питанні захисту всіх дій Москви.

Нинішній прем’єр Маттео Ренці – це не Сільвіо Берлусконі, з яким Путін міг домовитися про безваріантну підтримку. Ренці підтримує всі європейські санкції. Він неодноразово зустрічався з Петром Порошенком, а глава МЗС з його уряду – з Павлом Клімкіним.

Для Італії,  в суспільстві якої (тобто серед виборців!) проросійські настрої є дуже сильними, така позиція прем’єра – вельми смілива. І не лише серед виборців – в італійському уряді (особливо в середній ланці) так само дуже багато політиків, які воліли би скасувати санкції та повернути відносини з РФ до “довоєнного” стану.

Не будемо гратися у пророцтво – звісно ж, ми не маємо інформації про те, що запропонує та чим грозитиме кремлівський політик своєму італійському візаві.

А лише наведемо деякі медійні деталі, які яскраво демонструють ставлення до російського лідера в Італії.

Напередодні візиту найавторитетніша, найпотужніша газета країни, Corriere della Sera, опублікувала інтерв’ю Путіна. Цей матеріал цікавий сам по собі – в ньому Путін, зокрема, стверджує, що “не може пригадати жодної своєї дії, щодо якої зараз міг би пошкодувати” (вже опубліковано англомовну розшифровку розмови).

Та я пропоную зупинитися не на відповідях. Наведу три запитання одного з інтерв’юерів – Paolo Valentino, спецкора Corriere della Sera.

 Оцініть рівень поваги до співрозмовника, який межує з лестощами.

1.

“Пане Путін, 9 травня Росія відсвяткувала 70-ту річницю Великої перемоги, звільнення і вашої країни, і всієї Європи від нацизму. Жодна інша країна не заплатила таку криваву ціну, як Росія. Водночас жоден західний лідер не встав поруч з вами на Червоній площі. Corriere della Sera опублікувала лист Сільвіо Берлусконі з критикою цих лідерів.

Чи не думаєте ви, що їхня відсутність – це неповага до людей Росії? І що означає Велика Вітчизняна війна для ідентичності росіян сьогодні?”

 2.

“Пане президенте, ви кажете, що тінь на наших стосунках – це не ваш вибір. Є думка, що Росія почувається зрадженою, покинутою Європою, як коханець, якого покинула його коханка. То в чому нині проблема у наших стосунках? Чи не думаєте ви, що Європа надто залежна від США у питаннях, які стосуються української кризи?”

3.

“Чи не час Росії взяти в руки ініціативу (щодо ситуації в Україні) і залучити американців та європейців до пошуку виходу, показати, що ви готові до розв’язання проблеми?”

* * * * *

І замість підсумків.

Corriere della Sera для Італії – це непросто газета, її значення вагоміше.

Та насправді це інтерв’ю – лише ілюстрація того, наскільки проросійською є позиція навіть тих, хто є лідерами думок в італійському суспільству (як, припустимо, журналісти-міжнародники).

А це означає потужний тиск на Ренці перед черговим продовженням санкцій проти РФ.

Тож за візитом Путіна до Рима варто слідкувати. Бо новини можуть бути як добрими, так і “різними”.

 Сергій Сидоренко,

редактор “Європейської правди”