Marianna Soronevych
У деяких сім’ях батько стає для дітей і татом, і мамою. Як от 35-річний Ігор Росовський, що сам виховує п’ятьох синів, пише газета Експрес.
Велика родина живе в селі Куровичі, що на Львівщині. Чотири роки тому до них прийшло горе. В Ігоря раптово померла молода дружина, їй ще й 30-ти не було. Без матері залишилося п’ять маленьких хлопчиків, найменшому тоді було лише 1,5 місяця. У таких випадках хтось не може оговтатися від стресу, а хтось спивається. Та Ігор витримав. “Було важко, душа досі болить, — зітхає Ігор Росовський. — У нас з Мар’яною, як то кажуть, одна любов на все життя. І діти народилися від великої любові. Завжди хотів мати багато дітей. І от Бог дав п’ятьох богатирів. Вдруге одружуватися не хочу. Тепер я сам відповідальний за своїх синів. Вони — моє життя. Буду щасливий тоді, коли виховаю з них справжніх людей та всіх поставлю на ноги”.
Найменшому сину, Андрійку — 4 роки, він ходить у дитсадок. Четверо старших — школярі: Роману — 7 років, Олегу — 9, Тарасу — 11, Назарові — 14 років. Батько працює у фермерському господарстві. З дому йде вдосвіта, повертається до хати, коли вже темно на вулиці. Береться за будь-яку роботу — сіє, збирає урожай, ремонтує техніку. Привчає працювати й хлопчиків.
“Сини допомагають на городі, прибирають у хаті, посуд миють. Такого, що хтось лежить у ліжку, поки всі працюють, нема”, — запевняє тато. Родина має власну господарку: курей та свиней вирощують. “Найстарший, мабуть, стане програмістом. Олег — фермером, увесь город сам може засадити. Справжній господар. Краще від усіх знає, що де лежить у хаті, на кухні чи в хліві. Завжди у нього є свої заощадження. Наш маленький завгосп, — розповідає тітка Надія, сестра Ігоря. — А от за Романом золоті верби ростуть. Завжди щось вигадає. Вийде з хати в новій футболці, повертається — вся у дірках. Зі страв хлопці найбільше люблять м’ясо й солодощі. Навчилися вже й самі варити. Менші почистять картоплю, найстарший насмажить. Ромчик теж сам яєшню готує”.
Стараються у неділю ходити до церкви. Якщо ж лінуються, бабуся може їх і з ліжка зсунути. Уроки роблять із тіткою. А двоюрідна сестра навчає хлопців англійської. На вихідні брати часто їздять до іншої бабусі — Мар’яниної мами. В українському законодавстві й досі нема визначення “батько-одинак”, тому допомогу від держави має мізерну. Росовські отримують приблизно п’ять тисяч на місяць — це допомога малозабезпеченій сім’ї та допомога на найменшого сина. Ще є пенсія, пов’язана з втратою одного з годувальників — загалом 1700 гривень.
“Звісно, цих грошей не вистачає. Тільки підстригти дитину коштує 50 гривень. Купити штани, взуття — 500 — 700 гривень. А ще в школу треба купити зошити, книжки, рюкзаки… На одного по тисячі гривень доводиться витрачати. А харчі також треба купити”, — каже батько. “В Україні, щоб грошова допомога від держави була більшою, рідний тато має покинути дітей, — обурюється його сестра Надія. — Якби батько-одинак відмовився від дітей і їхнім вихованням зайнявся опікун, то опікуну б на кожну дитину платили по два прожиткові мінімуми. На п’ятьох виходило б майже 15 тисяч гривень!” Та Ігор на подачку не чекає. “Буду працювати стільки, скільки треба, — запевняє. — Діти голодними не ходитимуть. Та й не гроші головне в житті”. Коли є вільний час, ввечері батько збирає синів і розмовляє з ними. Часто згадують маму.
“Мар’яна мала дар материнства від Бога. Лагідна, справедлива жінка. Вміла знайти підхід до кожного. Мала всі таланти — вишивала, малювала, шила, готувала, — згадує Надія. — Коли раптово померла, всі були в розпачі. Перший рік після втрати був важким. Та всі разом бавили немовля, купали його. Андрійко не знає мами. Та, буває, вночі прокинеться, щось присниться або ж вдариться, кличе маму. Ми часто переглядаємо її фотографії. Розповідаємо, якою вона була. Діти знають, що мама завжди біля них. Вірю, що вона оберігає їх із іншого світу, адже хлопчики майже не хворіють”.
Юлія ГОЛОДРИГА
__________________________________________
Більше новин:
