Marianna Soronevych
Це свято останнім часом викликає досить великий резонанс у суспільстві.
Скоріш за все, це відбувається тому, що воно тісно переплітається зі спогадами про Радянський союз, і ще десятиліття після здобуття Україною незалежності залишалось популярним на його колишніх теренах, оскільки покоління, виховане в СРСР, не поспішало змінювати звичний ритм життя. Та сьогодні, коли спогади про той час потрохи починають танути у повітрі, це свято (як і більшість радянської “спадщини”) викликає лише негатив.
Історія виникнення 8 березня
Почалось все весною далекого 1857 року в Нью-Йорку. Саме тоді представниці американської текстильної індустрії вийшли на вулиці Манхеттена, вимагаючи підвищення зарплатні, покращення умов праці та рівноправ’я між чоловіками і жінками.
Звичайно, “марш порожніх каструль” полісмени розігнали, однак “хвиля піднялась”: про подію знали всі. Через 50 років ситуація повторилась. 1908 рік, кінець лютого, Нью-Йорк. Жінки знову вийшли на демонстрацію з тими ж вимогами. Цього разу поліція скористалась крижаною брудною водою. Однак, рух почався – в 1908 році “Жіночий день” розпочав традицію, що надалі супроводжувалася страйками і маршами представниць прекрасної статі
В 1910 році, коли масові жіночі демонстрації пройшли всією територією Сполучених Штатів Америки, місцеві феміністки дісталися Копенгагену, де відбувалась Міжнародна Конференція жінок-соціалістів. Саме тут ініціативу взяла на себе вже славнозвісна Клара Цеткін.
Довідка: Клара Цеткін – політик, німецький та міжнародний комуністичний діяч. Клара була німкенею, лютеранкою (російським євреєм був її чоловік – Осип Цеткін!). Вона була активним захисником жіночих прав. Вважається, що саме на її пропозицію учасниці Конференції у Копенгагені постановили щороку святкувати День солідарності жінок в боротьбі за політичні, економічні, соціальні права. Щоправда ідею подали їй саме американські жінки.
Після спілкування з американськими феміністками, Клара надала цій темі більшого розголосу. На Конференції (в якій взяли участь більше 100 представниць 17 країн світу) було вирішено обрати конкретний день, аби привернути суспільну увагу до даної проблеми. Але дату так і не обрали. Тому в 1911 році перший Жіночий день в багатьох європейських країнах (серед яких були Німеччина, Австрія, Данія та Швеція) відзначили 19 березня. Цю дату запропонували німкені, оскільки саме в цей день в Німеччині були запроваджені реформи, які зокрема передбачали виборче право для жінок. Однак вже наступного року Жіночий день відсвяткували 12 травня.
Взагалі, до 1914 року різні країни Європи обирали власну дату для відзначення Міжнародного жіночого дня. Все залежало від їхніх культурних та політичних особливостей. Не рідко такі демонстрації закінчувалися сутичками поліції та феміністок. А щодо дати 8 березня, вважається, що її запропонувала німкеня Єлена Ґрюнберг (яка теж єврейкою не була), і відбулось це саме напередодні Першої світової.
Древні часи
Розповідають також, що хоч це свято не має дуже древнього підґрунтя, наші предки також відзначали щось подібне. От, наприклад, в Римі був день, коли вільні жінки отримували подарунки від чоловіків, а рабиням давали вихідний. Представниці прекрасної статі йшли до храму богині Вести – хранительки домашнього вогнища. Таким чином жінкам вдавалось утвердити свої принципи.
У Древній Греції була своя героїня – Лісистрата, котра в п’єсі Арістофана підбурила грекинь не спати з чоловіками, аж доки ті не припинять війну.
У слов’ян існували як мінімум 2 дні в тиждень, коли вшановувались берегині роду. Хоча вже давно відомо, що наші предки завжди з гідною повагою ставились до жінок. Подейкують, влітку в них був навіть жіночий тиждень, по завершенні якого відзначали свято “брикси”, коли чоловіки догоджали будь-яким жіночим забаганкам.
Міжнародний жіночий день в СРСР
Розповідають, що в Росії, яка на той час жила за Юліанським календарем, святкування припадало на 23 лютого. А ще, що саме Міжнародний жіночий день переріс у Лютневу революцію 1927 року, а згодом – і в Жовтневий переворот (не надто хороша асоціація сьогодні, погодьтесь). 23 лютого 1917 року радянські жінки у свій офіційний день вийшли на протест проти війни. Мітинги переросли в страйки та демонстрації, а згодом в сутички з поліцією. 26 лютого в Петроград ввійшли війська для припинення загального страйку, який за кілька днів набрав чималих обертів. 27 лютого відбулось озброєне повстання та перехід військ на бік протестуючих. Було сформовано новий уряд, а Микола ІІ був змушений відмовитись від престолу.
Альтернативна історія 8 березня
Однак існують альтернативні версії походження Міжнародного жіночого дня. Згідно з однією 8 березня 1895 року на вулиці Чикаго вийшла демонстрація повій, котрі вимагали виплатити зарплатню морякам (очевидно, не без власної зацікавленості). Згодом подібне відбулось і в Нью-Йорку, і з часом такі дійства переросли в Міжнародний жіночий день. Однак знайти конкретні підтвердження цього факту не вдалось (може, погано шукали, може, інформація про це загубилась десь в плині часу, а можливо, просто нічого подібного насправді не було).
Ще одна версія намагається прив’язати 8 березня до єврейського свята Пурім: мовляв, Клара Цеткін була єврейкою і дуже майстерно спланувала “насадження єврейської культури у всьому світі”. Однак, хочемо розчарувати прихильників цієї теорії, Клара єврейкою не була. Її батько був лютераном, вчителем у сільській школі, викладав закон Божий і грав на органі в кірсі. А ось чоловік феміністки-комуністки належав таки до євреїв. (Більше про це можете прочитати тут)
Міжнародний жіночий день у світі
Як би там не було, в 1977 році СРСР запропонував ООН запровадити День боротьби за жіночі права у всіх країнах, пропозицію підтримали. Генеральна Асамблея закликала всі країни проголосити будь-який день року Міжнародним днем прав жінок і миру. Кожна держава могла обрати дату згідно з культурними чи історичними особливостями.
Сьогодні офіційно 8 березня святкують лише в країнах СНД і в деяких інших, таких як: Китай, Північна Корея, Ангола, Камбоджа, Лаос, Македонія, Непал. У них 8 березня є вихідним днем (червоний колір на карті). В деяких державах в цей день вихідний мають виключно жінки (оранжевий колір). Інші ж країни продовжують роботу, та це не означає, що вони ніяк не реагують на міжнародний жіночий день.
8 березня і релігія
Негативне ставлення церкви до 8 березня зрозуміле: святкування припадає на період Великого посту, а люди зазвичай відзначають його з розмахом. Але вихід з цієї ситуації доволі простий. Якщо ви дотримуєтесь посту, можете обмежитись подаруночком, увагою близьких людей та тихими посиденьками з подругами за чашкою запашного чаю.
Висновки
Виявляється, свято започаткували на знак жіночої боротьби за рівноправ’я з чоловіками – проблему, яка і для сьогоднішнього суспільства залишається доволі актуальною. І якщо вже реально дивитись на факти, 8 березня – свято не зовсім комуністичне. Більшовики всього лиш зробили його державним. А якщо подумати логічно: боротьба жінок за власні права присутня в багатьох державах з абсолютно різною внутрішньою політикою та ідеологією, це ми прекрасно можемо бачити на прикладі сучасного суспільства.
Так ось і в першому, і в другому варіанті є проблиски чогось хорошого, чогось вартого уваги, чогось, що в перспективі могло би справді стати теплим весняним святом. Однак негативне ставлення до історії 8 березня, очевидно, перевершує усі позитивні аспекти.
Зауважте, вас ніхто не змушує робити приємні сюрпризи коханій дівчині чи мамі тільки один раз в рік, саме 8 березня. Це можна зробити і в будь-який інший день. Але головне не забувати про мінімальні знаки уваги, і тоді жодне свято не потрібне.
