Що робити, якщо поїздка додому на свята стає тортурою. Думка психолога

Щороку на свята родичі та друзі збираються разом, щоб виявити любов і доброту один до одного. В ідеальному випадку такі зустрічі сповнені щастя, теплоти і вдячності.

Якщо у вас саме така сім’я, ви — щасливчик.

Але якщо сімейні святкування у вас асоціюються зі стресом і негативними емоціями, то ви належите до тієї частини населення, якій свята приносять не тільки позитив, а й реальні проблеми.

Як психолог, я часто стикаюся з людьми, у яких свята пов’язані з глибокими переживаннями. Багато хто уникає своїх сімей. Поїхавши вчитися, вони рідко навідуються до рідних. А на свята доводиться робити те, чого робити вони не хочуть. Якщо ви погано підготовлені, це може стати передумовою для катастрофи і навіть проблем зі здоров’ям. Довгостроковий стрес може привести до проблем із травленням, серцевих захворювань, депресії. Деякі дослідження показали, що у людей, що піддаються стресу, більше вірусних інфекцій.

На щастя, до цього можна підготуватися, підійти до проблеми більш усвідомлено і, можливо, навіть краще впортатися з ними.

Багато хто уникає своїх сімей. Поїхавши вчитися, вони рідко навідуються до рідних. А на свята доводиться робити те, чого робити вони не хочуть.

Сила прийняття

Я часто працюю з людьми, які говорять: «Якби мій батько не пив так багато», «Якби моя мати прийняла те, яким життям я живу», «Мені потрібно, щоб брат перестав постійно мене дражнити».

Так, це дуже глибокі бажання, і якби вони справдилися, то людина відчула б нереальне полегшення. Але цього не відбувається, і на те є свої причини.

Я називаю це позицією «заперечення реальності», яка дуже обмежує людей. Ми роками живемо в світі, якого немає. Мама, якій все одно, яка у нас вага; люблячий батько; брат, яка не виміщає на нас власні проблеми — все це прекрасно, але це не про вас. Якщо ми живемо в запереченні, то приїжджаючи додому на свята, чекаємо, що цього разу все буде по-іншому. І розчаровуємося, вчергове.

А що відбувається, коли нам боляче? Ми або тікаємо, або вступаємо в конфлікт, поглиблюючи його все більше і більше. Можливо, це замкнене коло притаманне вашій родині вже багато років.

Що з цим робити? Я пропоную культивувати те, що називаю «позицією прийняття». За такого підходу ви маєте справу з реальністю, а не з тим, чого хотілося б. Щоб прийти до цього, потрібно відкритися болю, який є у вас всередині, і визнати, що ваше життя далеке від ідеалу. Це означає, наприклад, що вирушаючи на свята до родини, ви будете чітко розуміти: так, мати буде говорити негативні коментарі з приводу зовнішності, а брат дратуватиме вас. Такий підхід дозволяє менш болісно реагувати на подібні речі тп спокійно вирішувати, що з цим робити (і чи робити взагалі щось).

 

Або зміни, або відпусти

Я вчу своїх клієнтів такій життєвій навичці як «відпускання». Цей процес складається з трьох етапів:

1. Помітити болючий досвід і дозволити йому бути.

2. Вирішити, є в цьому досвіді якась користь.

3. Якщо є, щось із цим зробити. Якщо немає, відпустити.

На свята цей процес потрібно повторювати знову і знову, адже ми стикаємося з людьми і ситуаціями, яких постійно намагаємося уникнути в повсякденному житті.

 

Як це виглядає на практиці?

Джейн їде на свята до своєї сім’ї. Їй вже страшно, особливо через матір, яка, звичайно ж, буде критикувати її зайву вагу і те, що у неї нікого немає.

Коли Джейн приїжджає додому і матір запитує, чому та знову виглядає огряднішою, вона:

1. Звертає увагу на біль і фрустрацію, які відчуває через сказане. Приймає ці почуття, звикається з ними.

2. Вирішує, чи є якийсь сенс у цих почуттях.

3. Вирішує, піти їй шляхом «змін», чи шляхом «відпускання».

У першому випадку потрібно відреагувати поведінково. Наприклад, зайняти рішучу позицію і відповісти фразою від першої особи. «Мені дуже неприємно, коли ти коментуєш мою вагу, і я була б дуже вдячна, якби ти утримувалася від цього, поки я вдома».

Ми не знаємо, як відреагує мама, але справа тут не стільки в результаті, скільки в наявності процесу, яким може керувати Джейн. Процес в цьому випадку — поведінка Джейн у відповідь на мамині коментарі. Мама може стати в оборонну позицію або розсердитися, але Джейн буде відчувати себе добре, тому що вона себе відстояла.

Джейн також може піти шляхом відпускання: помітивши свій біль і розчарування, вона зможе легше реагувати і не вступати в суперечку з матір’ю, як це було раніше. Вона відповість матері по-іншому або, можливо, взагалі змінить тему розмови. (…)

Підготовка

Перш ніж вирушити до родини на свята, знайдіть час відчути, які думки, почуття і пориви ви відчуваєте в зв’язку з цим. Це лише інформація, яка допоможе вам підготувати план.

Маючи в голові цю інформацію, подумайте, яким шляхом ви хочете піти — «змін» або «відпускання». Зробити щось із цим, або відпустити, оскільки ви ніяк не можете на це вплинути.

Якщо одного разу у вас щось не вийшло, це не означає, що не вийде наступного. І якщо минулого разу мама не врахувала ваших зауважень, можливо, варто зробити ще одну спробу. Навіть якщо єдиною винагородою буде те, що ви взяли справу в свої руки.

Увага! Повне чи часткове використання матеріалів нашого сайту дозволено лише за письмової згоди редакції.

 ______________________________________________

 

Слідкуйте за найцікавішими новинами Української газети у Facebook.