Як зупинити тролінг в інтернеті?

 В інтернеті повно цькування, провокацій і розпалювання конфліктів. Чи можливо за допомогою технологій чи інших засобів зупинити нарешті віртуальних хуліганів?

“Ми не можемо подолати тролінг і зловживання на нашій платформі, нам це не вдається вже багато років, – написав колишній генеральний директор Twitter Дік Костоло у службовій записці, яка минулого року просочилася в ЗМІ. – Це не секрет ні для кого, у світі про це говорять щодня”.

Хоча це зізнання звучить доволі ніяково, багато хто вважає, що його давно пора було зробити. Грубе порушення етикету і цькування, на жаль, стали дуже поширеними в інтернеті, і Twitter – аж ніяк не єдиний ресурс, де процвітають тролінг і онлайн-хуліганство.

За статистикою, майже половина молодих користувачів інтернету зазнають переслідування онлайн; ЗМІ рясніють історіями про кіберцькування, тож можна припустити, що для розв’язання цієї проблеми не вживають жодних заходів.

Утім, надія на те, що засилля тролів все ж можна зупинити, існує.

“Користувачі з антисоціальною поведінкою, як правило, зосереджуються на кількох форумах або дописах. Вони багато пишуть, але тільки під обмеженою кількістю дописів, на відміну від інших користувачів, які беруть участь у різних дискусіях”, – каже науковець.

Аналізуючи подібну поведінку, команда дослідників розробила алгоритм, який швидко виявляв антисоціальні дії користувачів. Замість пошуків лайливих або жаргонних висловів, програма зосереджується на послідовності дій користувача і, здається, вона однаково ефективно працює на різних платформах.

“Виявляється, що перших п’яти-десяти дописів достатньо, аби передбачити майбутнє блокування користувача із майже 80-відсотковою точністю”, – пояснює Крістіан Данеску-Нікулеску-Міці.

Дослідники наголошують, що цей алгоритм не має на меті замінити модераторів сайтів і автоматично блокувати користувачів після кількох перших дописів.

Замість цього фахівці сподіваються, що програма допоможе модераторам попереджати користувачів з агресивною поведінкою на ранньому етапі і дати їм зрозуміти, що їхні дії не залишаться безкарними. “Такі користувачі мають бути під контролем”, – додає Крістіан.

Американський журнал Wired повідомляє, що виявляти кіберхуліганів за допомогою розумних алгоритмів намагається і компанія SRI International – розробник комп’ютерної програми Siri, яку пізніше придбала корпорація Apple для встановлення на айфонах.

Подібні алгоритми допомагають автоматично відтворювати роботу людських модераторів. Тим часом інші дослідження зосереджуються на особливостях цькування у соціальних мережах на кшталт Instagram.

Звичайно, для боротьби з тролінгом застосовують і більш традиційні методи, поширюючи, приміром, інформацію про те, які зловживання відбуваються в інтернеті і як їм протистояти.

Прикладом такої інформаційної роботи є урядовий сайт Stop Online Abuse (“Зупиніть зловживання в інтернеті”), який нещодавно запустили у Великій Британії для боротьби із цькуванням жінок і представників ЛГБТ-спільноти у мережі.

Цікаво, що дехто пропонує бротися з тролями їхньою зброєю. Прикладом цього є кампанія Zero Trollerance, яку оранізувала група активістів The Peng Collective. Активісти застосували ботів Twitter проти користувачів, які постили образливі дописи. Такі користувачі отримували глузливі пропозиції пройти курс “самодопомоги”, щоби припинити цькувати інших.

Змусити кіберхуліганів відчути на власній шкурі наслідки своїх дій – дуже ефективний спосіб боротьби з онлайн-цькуванням. Його нерідко використовують організації, які працюють із молоддю. Наприклад, британська благодійна організація Childnet, яка часто відвідує школи і організовує тренінги та ігри для учнів.

Діти розігрують сценки про секстінг, в яких вони опиняються в ролі жертви – учня, чиї інтимні фотографії або повідомлення поширили в мережі.

Секстінг є поширеною формою знущання серед сучасних підлітків, але рольові ігри, які проводить Childnet, змушують дітей відчути, що відчуває об’єкт переслідування.

Представниця благодійної організації Ханна Бродбент розповідає, як змінюються погляди дітей під час тренінгу. “Спочатку вони кажуть про жертву: “Вона сама винна, не треба було викладати фото”. Але після рольової гри просто співчувають постраждалому”.

“Це дуже корисні заходи”, – зазначає психолог Емма Шорт, яка спеціалізується на дослідженні віртуального переслідування і залякування.

Фахівець додає, що батьки та вчителя часто не звертають уваги на наслідки цькування підлітків в інтернеті. Цю проблему зазвичай важко помітити: діти приховують її від дорослих, а коли і розповідають про це, їх не завжди сприймають серйозно.

Чому взагалі люди цькують одне одного? Існують соціологічні та психологічні пояснення цього.

З одного боку, для агресора – це гра у владу: за допомогою знущання він намагається самоствердитися, встановити ієрархію і домінувати. Психологічні причини можуть бути найрізноманітніші: комплекс неповноцінності у дитинстві чи спроба завдати іншим страждань, яких зазнав сам.

Головне, каже Емма Шорт, – це виховання здатності співчувати. “Образливі дописи, як правило, пишуть анонімно, – зазначає психолог. – Чим більше ми зможемо вивести онлайн-комунікацію на міжособистісний рівень, тим делікатнішим стане наше спілкування в інтернеті”.

Деякі сайти, як-от форум для підлітків A Thin Line, пропонують користувачам переглянути своє повідомлення, перш ніж натиснути кнопку “відправити”.

Таку ідею схвалила би Моніка Левінські, яка минулого року виступила з промовою про знущання в інтернеті, назвавши наше суспільство “культурою приниження”. “Чим більше ми читаємо і поширюємо плітки, тим менше здатні розуміти, що за ними стоять справжні людські життя”, – відзначила вона.

Розвитку відповідальної поведінки в мережі заважає відомий психологічний феномен, що називається “ефект спостерігача”. Люди, які стають свідками надзвичайної ситуації чи насильства, не намагаються допомогти постраждалому, залишаючись осторонь.

Цікаво, що чим більше людей спостерігають за ситуацією, тим менше шансів, що хтось допоможе жертві. Емма Шорт вважає, що ця особливість людської психології є головною перешкодою на шляху приборкання кіберцькування.

Втім, останнім часом науковцям вдалося зробити кілька цікавих відкриттів, і допомогла їм у цьому віртуальна рольова гра “Ліга Легенд”.

Джеремі Блекберн працює в іспанській технологічній компанії Telefonica I+D. Разом із колегами він виявив, що коли гравці просили членів своєї команди повідомляти про образливу поведінку, шанси, що ті це зроблять, зростали у більш ніж 16 разів.

“Коли люди отримували пряме прохання про допомогу, приміром “цей користувач поводиться як наволоч, поскаржтеся на нього”, вони реагували помітно активніше, – пояснює Джеремі Блекберн. – Отже, це певною мірою послаблює “ефект спостерігача”.

Джеремі Блекбенр і сам часто грає в “Лігу Легенд” та інші рольові ігри. У них гравці можуть спілкуватися одне з одним текстовими повідомленнями, але дедалі частіше вони розмовляють вголос за допомогою мікрофона й навушників.

Джеремі, який неодноразово спостерігав за поведінкою гравців, зазначає, що вони нерідко ображають або погрожують одне одному.Тим не менш, як помітив Блекберн, спосіб комунікації помітно впливає на тяжкість образ.

“Люди поводяться стриманіше під час усного спілкування, – каже він. – Бо воно менш анонімне”.

Здається, що спонукати людей переосмислити свою агресивну поведінку в мережі, а також не ігнорувати кіберцькування, коли вони стають його свідками, цілком можливо. Сприяти цьому може все, що допомагає привернути увагу до людської особистості, яка стоїть за аватаром.

Комп’ютерні програми для боротьби з тролінгом не замінять відвертого спілкування з людьми, зокрема, із самими кіберхуліганами.

    Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.