Marianna Soronevych
Усі розуміють, що сімейне життя – це не шлях, всипаний фіалками і льодяниками, але мало хто замислюється, що іноді шлюб – це справжній капкан. На вигляд все може бути добре, але насправді жінка в цьому шлюбі нещасна. Здавалося б – ну і нехай розлучиться? Але не все так просто. Ніхто не застрахований від попадання в хитрі шлюбні пастки. Головне – знати, як вони виглядають.
Уже час!
Хочемо ми того чи ні, але стереотипи на нас впливають. Вважається, що треба вийти заміж? Значить, треба. Питається, ну ось кому яка різниця, заміжня дівчина чи ні? Але кожен вважає своїм обов’язком запитати, коли ж її, нарешті, візьмуть у кільце. Неважливо, самотня дівчина або у неї є бойфренд: в першому випадку скажуть: «Що ти тягнеш, годинник цокає», в другому: «Він не вставиться до тебе серйозно, інакше давно б одружився». Протистояти цьому не так легко, як здається. Можна жартами, можна намагатися не звертати уваги на ці випади, але в один прекрасний день ми думаємо: може, з нами правда щось не так, раз штампа в паспорті досі немає? Все, пастка закрилася. Тепер не заміжнє життя – ніби як і не життя, а тільки його репетиція. Ось вийду заміж – і заживу!
Але якщо подумати тверезо – чи варто витрачати свою єдину і неповторну молодість на переживання про штамп у паспорті? Щасливе заміжжя однаково прекрасно і в двадцять років, і в тридцять п’ять.
А що люди скажуть?
Неймовірно, але факт: думка абсолютно сторонніх людей часом впливає на наше особисте життя. І це, зрозуміло, не наша вина. Якщо дівчинку з ранніх років привчають розглядати власні вчинки в світлі думки оточуючих, вона буде залежна від цієї самої думки у всіх непростих ситуаціях. «Ти навіщо в платті на дерево влізла? Ти ж дівчинка! На тебе ж люди дивляться!» – ось так це все і починається. Продовження сумне і передбачуване: «А навіщо тоді заміж виходила? Терпи, ти ж жінка!»
Важливо розуміти, що почуття провини за якісь вчинки в даному випадку не істинне, а нав’язане. Твоє особисте життя – це твоя і тільки твоя справа.
Він пропаде без мене!
Це та сама дорога в пекло, вимощена благими намірами. На початку стосунків і чоловік, і жінка намагаються здаватися кращими, ніж вони є, це абсолютно природно. І улюблена гра дівчат в даному випадку – це гра в старанну господиню і турботливу жінку. Безумовно, дуже приємно побалувати кохану людину смачною вечерею або подарувати йому красиву сорочку. Проблема в тому, що іноді жінка сама не помічає, як перетворюється на другу матусю для дорослого чоловіка. І ось він уже не в змозі сам розігріти собі тарілку супу, не знає, як включити пральну машину і де купити собі шкарпетки. Ну як його покинеш, такого безпорадного, так? Капкан жалості – один із найміцніших. Ну, властиво це нам – жаліти.
А якщо подумати – що трапиться з дорослим, дієздатним чоловіком? Та нічого. Або навчиться сам про себе піклуватися, або повернеться під мамине крильце.
Так кому я ще потрібна?
Це, власне, навіть не пастка, це справжня тюремна камера. Тому що, навіть якщо панночка з юних років мала проблеми з самооцінкою, роки шлюбу повинні були зміцнити її в думці, що вона, зрозуміло, кому-то потрібна. Чому вийшло навпаки? Тому що саме чоловік непомітно, але планомірно підривав її впевненість у собі. І ось вона вже впевнена, що товста, дурна, негарна і взагалі стара. Нікому не потрібна така, а значить, нема чого і намагатися піти. Бінго! Чоловік може робити, що хоче – нікуди вона тепер не дінеться.
Це вже не жарти, а справжнє сімейне насильство, нехай і без рукоприкладства. Тут не треба думати. Тут треба бігти. Швидко. І подалі.
Сім’я – це найголовніше!
Це, безумовно, так. Сім’я – дійсно найголовніше, важливіше немає нічого. Але що таке сім’я? Це взаємна любов, це підтримка, це щастя кожного дня, прожитого разом. А сама по собі наявність чоловіка поруч – це не сім’я. І ось тут і криється пастка. Видимість сім’ї, як здається жінці, її підтримує: ну і що, що у нас є проблеми, зате я не одна, у мене є тил. Вона не замислюється про те, що цей самий тил тягне з неї більше ресурсу, ніж тягнули б труднощі самотнього життя. Особливо якщо цей тил лежить на дивані восьмий рік, стверджуючи, що шукає роботу.
Ситуація ускладнюється, якщо у пари є діти. Але, з іншого боку – хто знає, може, поруч є чоловік, з яким дійсно можна створити сім’ю, а не її подобу. Навіщо витрачати час на сурогат?
Як я буду жити одна?
Дуже багато панянок мріють про той день, коли коханий скаже: я заробляю достатньо, навіщо тобі працювати? І ось тоді у них нарешті буде час на все: на себе, на сім’ю, на дім, на дітей, ну і так далі. Це чудово, звичайно, і в цей момент зовсім не хочеться думати про майбутнє. А майбутнє все-таки непередбачуване. І, на жаль, якщо взаємини дали тріщину, йти жінці нікуди: квартиру купив чоловік, професійні навички розгубилися, досвіду роботи немає. І як бути?
Щоб не потрапити в цю пастку, потрібно завжди пам’ятати про себе. Займатися будинком весело тільки в перший рік, діти швидко ростуть, а всі книги в світі все одно прочитати неможливо. А ось отримати другу професію, поки є час, або вивчити мову – простіше простого. Так що це, мабуть, найбезпечніша пастка – її дуже легко обійти.
