Marianna Soronevych
З огляду на стратегічну перспективу розвитку шкода від їх діянь україномовного покидька і російськомовного рубаха-парня може бути співставна.
Так, Україну можна любити будь-якою мовою. Що ніхто нікому ніколи не забороняв і забороняти не буде.
Чи є гарна українська ознакою справжнього патріотизму? Ні, не є. Українська не є індульгенцією, а швидше навпаки, накладає певні зобов’язання, принаймні для справжніх патріотів, а не їх імітаторів.
І не треба на цьому спекулювати, коли умисно ставиться вибір: україномовний дурень і відвертий хабарник чи російськомовний чесний професіонал. Такий категоричний розподіл вигідний обом крайнім сторонам.
І україномовний покидьок і російськомовний рубаха-парєнь тут і зараз можуть щось корисне зробити для України, але з огляду на стратегічну перспективу розвитку шкода від їх діянь, волею чи неволею, у майбутньому може бути співставна.
Елемент гібридної війни
Так, Росія використовує свою мову і культуру, як елемент гібридної війни проти своїх сусідів. Робить це планомірно і тривалий час при всіх режимах правління. Не ми цю війну розпочали, але в наших силах покласти їй край.
Так, українську знищували СОТНЯМИ років і до більшовиків, під час більшовиків і після більшовиків. З періодами послаблень, але центральна лінія дотримувалася невідступно. Інструменти, методи та виконавці різноманітні, але всі вони направлені на НЕДОПУЩЕННЯ формування окремого від імперського понятійного апарату, на основі котрого закріплюються у свідомості норми поведінки. Менталітет, одним словом.
Чи можна бути російськомовним українським патріотом і українофобом одночасно? Так, можна, як показує практика. Просто людина є патріотом якоїсь своєї України, а точніші – іншої Росії , України без українських українців. Чи має право на існування така Україна? З точки зору таких патріотів так. З точки зору російських шовіністів також. Головне щоб центр прийняття рішень був в Москві. З точки ж зору самих патріотичних українців таке неможливо – “Здобудемо українську державу, або загинемо у борні”. Тут профанація державності не може бути компромісом.
Бандерівці,чи ні?
Так, україномовні патріоти України можуть бути не бандерівцями. Одні з них вважають Бандеру демагогом, а більше симпатизують Шухевичу, як справжньому бійцю. Інші не сприймають того терору, що розв’язала бандерівська ОУН проти “старих” ОУНівців та інших військових і політичних конкурентів.
Таких, наприклад, як Тарас Бульба-Боровець, котрий раніше за бандерівців створив УПА (інша назва – Поліська січ) та не бажав підпорядковуватись бандерівцям. Дружина Бульби-Боровця загинула від рук бандерівської СБ, між іншим.
Але навіть такі “несимпатики” Бандери можуть виступати за надання його імені вулицям, площам, літакам, летовищам, так як російсько-радянська пропагандистська машина фактично перетворила ім’я Бандери на символ боротьби українського народу за свою самостійність.
Тому простіше сказати, що хай буде Бандера, а не вдаватися у складні роз’яснення усієї патріотичної кухні тих часів і вводити нові не відомі широкому загалу прізвища.
Читайте також: ІТАЛІЯ МОЖЕ ПОЗБУТИСЯ ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД РОСІЙСЬКОГО ГАЗУ В 2023 РОЦІ
Так, одним із основних теоретиків українського націоналізму був етнічний росіянин Дмитро Донцов, уроджений в Херсонській губернії Російської імперії. Праці свої писав українською, оскільки безгуздість такого формулювання “російськомовний патріот України” тоді була більш очевидною ніж зараз. І це лиш доводить, що основою як націоналізму, так і патріотизму не може бути національне походження.
Любов до народу та повага до його цінностей має перевагу над етнічним корінням. Дана формула діє і у зворотному напрямку – етнічні українці можуть зрадити свій рід і стати українофобами. Чому є безліч прикладів, як у давній, так і сучасній історії.
Культурний фундамент українців
Так, Шевченко писав свій щоденник російською, приблизно так само, як і тисячі російських патріотів того часу робили те ж саме тільки французькою. Причини того достеменно не відомі і можуть бути чимось від банального комплексу меншовартості, до тренування письмових навичок мови імперії, що ніколи не жалувала своїх неросійськомовних підданих.
Для розуміння ваги Шевченка цілком достатньо його творчості, за котру він і терпів гоніння, а копирсання в особистому житті поета не зменшить його ваги в культурному фундаменті українців.
Візьміть до уваги, що тоді госдєп ще не запустив свої щупальця у “ніжні” стосунки двох “братніх” народів. І якби Шевченко хотів писати вірші не українською, то нічого йому не закривало шлях Гоголя – оспівувати потішну УкрАіну і вихваляти царя. Прочитайте для розуміння: Стоїть в селі Суботові домовина України…
Так, більшість великих міст України наразі російськомовні. Але це не тому, що ця мова має якісь хоч найменші переваги, а тому, що Україна значною своєю площею була примусово інкорпорована в Російську імперію (СРСР лиш тимчасова зміна ідеології цієї імперії) протягом тривалого часу, коли і формувалися ці конгломерації. Абсолютно так само ці міста могли б бути польськомовними чи угорськомовними, якби ці наші сусіди були більш удачливіші, кровожерливіші чи підлішими за Росію.
Читайте також: ОСЬ ЯК ПІДТРИМАТИ УКРАЇНСЬКИЙ ГУРТ KALUSH ORCHESTRA НА ЄВРОБАЧЕННІ-2022
Так. Через 100 років (умовна цифра) на планеті залишиться фактично дві мови – інтернаціонально-міжнародна англійська і уніфікована китайська. Але це не причина ці 100 років жити в “русском мірє”, або постійно зі зброєю в руках доводячи йому, що ми не такі як вони, хоч і схожі як дві краплини. Якщо наше людське життя все одно закінчується смертю, то це не причина вбивати новонароджену дитину.
Погана українська краще за хорошу російську
Так, виходить, що погана українська краще за хорошу російську. І суржик тут має розглядатися як перехідний етап. За таке потрібно не насміхатися, не зверхньо виправляти, а дякувати!
І 100 разів так – “Не той українець, у кого батьки українці, а той, у кого діти українці!”.
Ну і так, виходить, що не тимчасово користуватися не українською в Україні може або гість, що сильно затримався та котрому вже мабуть пора і честь знати, або окупант чи колаборант (Українофоб, в широкому розумінні). Російськомовний рагуль із села, що пнеться бути сильно гарадськім, являється своєрідним проявом або першого, або другого варіанту.
p.s.: Тимчасово користуватися не українською можна і до смерті, особливо якщо до неї залишилося всього нічого. Тут головне, щоб діти не виявилися такими ж “тимчасовими”.
Обговорити цю, та інші новини важливі українцям в Італії, можна приєднавшись до групи у Facebook Українці в Італії Разом!
