Marianna Soronevych
Звичай обмінюватися подарунками у різдвяно-новорічний період поширений у багатьох європейських країнах. Здебільшого його пов’язують з євангельською подією народження Ісуса Христа та легендами про Святого Миколая. Утім, традиція робити подарунки з нагоди Нового року виникла ще в дохристиянські часи. Дотепер у європейських звичаях, пов’язаних із святковим обдаровуванням, можна розпізнати залишки язичницьких уявлень про світ.
Жителі європейських держав обмінюються якимись приємними несподіванками на Святвечір, тобто напередодні Різдва Христового. Пояснюють цей звичай подією, описаною у Євангелії – дарами Трьох Царів зі Сходу, які принесли немовляті, народженому у Вифлеємі, золото, ладан і смирну. Мовляв, сучасні діти – і ті, які ще малі, і ті, які вже виросли – отримують подарунки на згадку про королівські дарунки для Божого Дитяти.
Великий вплив на зміцнення традиції новорічних подарунків мали популярні легенди про Миколая Мирлікійського. Цей візантійський святий начебто таємно роздавав подарунки бідним дітям – вкидав ці дарунки до помешкання через вікно або через димар. Тому сучасні європейські звичаї новорічного обдаровування – це переплетіння євангельських історій про народження Христа та легенд про Святого Миколая.
Символіка святкових дарунків змінюється
Дідуся із сивою бородою, який приносить на свята подарунки в країнах Європи, називають по-різному. У Росії це Дід Мороз, в якому поєдналися уявлення про Святого Миколая, казкового Морозка, а також про дідуся-предка. За давніми слов’янським віруваннями, саме діди-пращури приходили відвідати живих у період різдвяних свят, приносили їм свої дари – захист від злих духів.
У Німеччині Діда Мороза звуть Вайнахтсманом, тобто Різдвяним чоловіком. Мартін Діце, німець із Гамбурга, який керує українським церковним хором, каже, що німецькі святкові традиції змінилися протягом останніх десятиріч. Раніше, говорить він, німецькі діти чекали на подарунки від Божого Дитятка, а тепер – від дідуся який нагадує і Санта Клауса, і Діда Мороза.
«Коли я був маленький, то батьки казали, що Ісус прийде, а сьогодні дітям найчастіше кажуть, що до них Вайнахтсман прийде. Вайнахтсман – це німецька версія Діда Мороза», – розповідає Діце.
За його словами, німці полюбляють дарувати на Різдво один одному традиційні ялинкові прикраси, виготовлені на півдні країни. Це дерев’яні ангелики, фігурки колядників, шахтарів, а також чоловічків, які курять ароматні люльки. У декого, каже диригент хору, назбиралися цілі колекції таких різдвяних дерев’яних фігурок.
На Святвечір подарунки від рідних та друзів отримують й у Португалії. Дітям пояснюють, що це дарунки від Ісусика. Павло Садоха, голова Спілки українців Португалії, порівнює португальські звичаї з українськими.
«В Україні є інша традиція, дарувати подарунки на Миколая, але в них маленький Ісусик дарує в переддень Різдва, – каже він. – На жаль, ця традиція зараз трошки відходить, багато можна почути, що її замінює американська культура, з Дідом Морозом, чи, як португальці кажуть, Пай Натал. Шкода, що релігійна символіка цих подарунків замінюється штучною».
Італійські діти отримують подарунки двічі
Європейські культурологи вважають, що звичаї новорічних подарунків закорінені у дохристиянських часах. Язичники на початку нового року робили жертвоприношення богам, щоб таким чином випросити к них милосердя й доброго врожаю. Скажімо, древні германці на Новий рік складали пожертви рослині, яку обожнювали – омелі.
За однією з гіпотез, традиція новорічних подарунків народилася в Римі. Саме там у 153 році до нашої ери почали відзначати новий рік 1 січня. Цю дату приурочили до важливої державної події – виборів нових консулів. Громадяни Риму вітали новообрану владу подарунками. Тож не виключено, що саме тоді Європою почав поширюватися звичай обдаровувати родичів і знайомих з нагоди Нового року.
А як тепер із цією традицією у Вічному місті? Виявляється, на Новий рік сучасні римляни дарують подарунки тільки тоді, коли йдуть до когось у гості. Натомість члени сім’ї обмінюються дарунками на різдвяні свята. Про це Радіо Свобода розповіла Валентина Виноградова, письменниця, яка мешкає в Римі. В Італії, каже вона, різдвяні подарунки для членів сім’ї кладуть під ялинкою. Малих італійців переконують, що подарунки непомітно приніс Баббо Натале, тобто Тато Різдво – італійський Дід Мороз. Валентина Виноградова наголошує, що італійські діти отримують святкові подарунки двічі. Вдруге – 6 січня, на свято Епіфанії, що відповідає українській Водохрещі.
«Вранці 6 січня діти шукають дарунки не під ялинкою, а в панчішках, які заздалегідь вішають біля каміну чи біля «презепе» (це вертепна скриня – макет вифлиємської стайні в різдвяну ніч). Дарунки в ніч на 6 січня приносить дітлахам старенька відьмочка на ім’я Бефана, схожа на нашу Бабу-Ягу. Ця бабуся «з характером», вона добра лише до тих дітей, які гарно поводилися протягом року. Слухняні діти знаходять у панчішках цукерки і невеличкі подарунки, а неслухяні діти отримують… вуглинки, що означає: «Не слухав батьків – ось тобі! Згоріли твої подарунки!» – розповіла письменниця.
Про те, що різдвяно-новорічні свята – це особливий час, коли за давніми, мабуть, ще дохристиянськими уявленнями, можна розпочати нове життя, свідчать звичаї, що збереглися на півдні Італії. Як зазначає Валентина Виноградова, у новорічну ніч італійці пригощаються традиційною стравою – кашею з сочевиці, яку потрібно швидко з’їсти, щоб у Новому році не бракувало грошей. Після цього ритуалу, каже письменниця, в перші хвилини Нового року італійці швиденько залишають святковий стіл і вибігають на вулицю, де влаштовують феєрверки, кидають петарди і таким чином намагаються «спалити» Старий Рік і привітати Новий.
За давньою традицією, на Сицилії з вікон викидають на вулицю усе старе і непотрібне – наприклад, посуд, і навіть меблі. «Тож якщо новорічна ніч застала вас на одній з неаполітанських вулиць, – застерігає Валентина Виноградова, – будьте обережними!».
Юрій Савицький
