Варто подивитись. 16 найкращих фільмів 2023 року

Ось найкращі фільми року на цей момент. Дати світових прем’єр можуть не збігатися з українськими.

1. Сент-Омер (Saint Omer)

Минулого року ця драма про расу, клас і материнство стала претендентом на “Оскар”. Еліс Діоп, скориставшись своїм досвідом документалістки, будує сюжет на реальній історії сенегальської жінки у Франції, яку звинуватили у тому, що вона кинула свою дитину помирати на пляжі.

У сюжеті зʼявляється вигадана героїня – вагітна письменниця Рама, яка приїжджає у Сент-Омер на судовий процес, який змушує її згадати власні сумніви та страхи. Роль Лоуренс, матері, яку судять, виконала акторка Гуслагі Маланда, зобразивши свою героїню неприродно спокійною, майже застиглою в покорі.

В основу діалогів лягли судові стенограми, але сам фільм виходить далеко за рамки сухих фактів процесу. Це захоплива драма з двома глибокими та яскравими героїнями на екрані.

• Барбенгеймер: “Барбі” перемогла “Оппенгеймера”, але виграв увесь Голлівуд
• 10 найкращих телесеріалів першої половини 2023 року
• Оппенгеймер – “батько” атомної бомби. Ким був насправді герой фільму

2. Близькість (Close)

Після відзначеного нагородами дебюту “Дівчина” бельгійський режисер Лукас Донт створює ще одну делікатну, емоційно приголомшливу драму про дорослішання.

Це історія про інтимну дружбу двох хлопчиків Лео (Іден Дамбрін) і Ремі (Густав де Вале), яка зазнає випробувань, коли вони починають навчання у новій школі.

Усвідомлюючи вразливість підліткового віку, Донт тонко показує, що агресія однолітків не обовʼязково має виявлятися у відвертих знущаннях. Невинні на позір запитання однокласників можуть назавжди змінити життя головних героїв.

3. Джон Уік 4 (John Wick: Chapter 4)

Остання частина фантастичної франшизи, в якому Кіану Рівз зіграв роль найманого вбивці, поки що не має конкурентів серед найкращих мейнстримових фільмів року.

Після того, як за голову Уіка оголосили багатомільйонну нагороду, він пускається у втечу, подорожуючи Парижем, Берліном, Осакою. Ця серія не менш візуально приголомшлива, ніж попередні, тут також будуть бойові мистецтва, мечи та інша зброя.

Чарівна особистість Рівза змушує нас симпатизувати його персонажу попри те, що він вже втратив рахунок вбитих ним людей.

4. Вбивця “Священний павук” (Holy Spider)

Моторошний фільм Алі Аббасі заснований на реальній історії будівельника (Мехді Баджестані), який у 2000 і 2001 роках убив 16 секс-працівниць у священному іранському місті Мешхед.

Акторка Зар Амір Ебрагімі, лауреатка премії за найкращу жіночу роль у Каннах, виконала роль безстрашної журналістки, яка береться розслідувати злочини.

Фільм стає в один ряд із “Мовчанням ягнят” та іншими відомими драмами про серійних вбивць.

Провокаційний поворот сюжету у тому, що деякі громадяни та політики бачать у вбивці місцевого героя, який пішов хрестовим походом проти гріха.

“Священний павук” – це також дослідження мізогінії в усьому суспільстві, яке здається ще більш проникливим після загибелі іранської активістки Махси Аміні.

5. Найгірші (The Worst Ones)

Іноді непрофесійні актори виглядають доволі неприродно на екрані, але цього точно не можна сказати про цю серйозну і водночас легковажну драму про дітей і підлітків із занедбаного району на півночі Франції.

У фільмі студенти і школярі грають вигадані історії про самих себе. Ідея належить режисерам стрічки Ліз Акока та Роману Гере, які раніше займалися кастингом акторів. Назва фільму, “Найгірші”, натякає на погану репутацію дітей, яких запросили на зйомки.

Фільм здобув головну нагороду у Каннах минулого року у секції “Особливий погляд”. “Найгірші” – легка, на перший погляд, але вдумлива історія про експлуатацію та вуаєризм під час зйомок реального життя.

6. Іа (EO)

Коли польський цирк закривають, одного з його артистів, віслюка, відправляють жити в кінний центр. Але там він затримується не надовго, а натомість вирушає у мандри Європою.

Епізоди подорожі представлені у різних кіножанрах – наче головний герой знімається у багатьох інших фільмах. Його пригоди натхненні фільмом французького режисера Робера Брессона “Навмання, Бальтазаре”, а об’єднує їх головна ідея – страждання через жорстоке ставлення людини до людини (чи людини до віслюка у цьому випадку).

Стрічку також вирізняє приголомшлива психоделічна операторська робота, монтаж і музика.

Хоча режисеру “Іа” Єжи Сколімовському виповнилося 85 років, він залишається на піку своєї енергійності. Жоден інший фільм цього року не буде таким чудернацьким і водночас добрим та грайливим.

7. Повернення до Сеула (Return to Seoul)

Сюжет малобюджетної стрічки французької режисерки камбоджійського походження Дейві Чоу оманливо тривіальний, на перший погляд.

Молода кореянка Фредді, яку удочерили немовлям і яка виросла у Франції, їде до Сеула шукати своїх рідних батьків. Утім, оповідь розвивається нелінійно, перестрибуючи на кілька років уперед і зображуючи трансформації в особистості Фредді у несподіваних, але переконливих життєвих поворотах.

Хто вона – француженка чи кореянка, студентка чи гламурна бізнеследі, чи хоче вона насправді знайти свою маму? Оригінальна назва фільму у перекладі на англійську краще передає захопливий вир ідентичностей головної героїні: “Усі люди, якими я ніколи не стану”.

8. Безмежний басейн (Infinity Pool)

Ще одна варіація на тему “багатії погано провели час на острові” у дусі “Трикутника смутку”, “Меню” та “Скляної цибулі”, хоча “Безмежний басейн” – більш моторошний і токсичний за будь-який із них.

Письменник-невдаха (Александр Скарсгард) приїжджає на ексклюзивний пляжний курорт зі своєю багатою дружиною. Він надто пізно виявляє, що в країні діє закон негайної страти за певні злочини, і відтоді його відпустка стає кривавою і неймовірно дивною.

Його партнерка по фільму Мія Гот (чия гра запам’яталась глядачам фільмом “Перлина”) є однією з найбільш неординарних акторок свого покоління. А талант сценариста і режисера фільму Брендона Кроненберга вчергове доводить, що нам варто припинити порівнювати його з батьком – Девідом Кроненбергом.

9. Ввічливе суспільство (Polite Society)

Комедія про зіткнення культур з елементами горору режисерки Ніди Манзур (“Ми – жіночі частини”) – один із найоригінальніших фільмів року.

Головна героїня стрічки – юна мешканка Лондона пакистанського походження Рія (Прія Кансара) мріє стати каскадеркою, що привносить у фільм бойові мистецтва та елементи екшну.

Але це ще не все. За задумом Манзур, старша сестра Рії вирішує вийти заміж за багатого красеня, який здається Рії надто підозрілим і вона вирішує запобігти весіллю.

У фільмі вдало поєднуються комічні сцени з танцювальними постановками Боллівуду та водночас проникливим портретами головних героїв.

10. Як підірвати трубопровід (How to Blow Up a Pipeline)

Натхненний документальною книгою Андреаса Мальма, цей напружений інді-трилер Деніеля Голдхабера розповідає про групу екоактивістів, які планують підірвати нафтопровід на заході Техасу.

Усі вони так чи інакше постраждали від забруднення навколишнього середовища, жадібності корпорацій та змін клімату, і це, на їхню думку, єдиний спосіб дати відповідь.

Сцени з планування підриву чергуються з особистими історіями героїв, які привели їх до цього рішення. І все це нагадує класичні фільми про пограбування, як-от “Скажені пси” Тарантіно, але є один нюанс.

Порушниками керує не жадібність, а благі мотиви. До того ж оскільки вони працюють з вибуховими хімікатами, вони постійно ризикують загинути.

11. Поява (Showing Up)

Головні ролі у фільмі Келлі Рейхардт, сюжет якого розгортається в художньому коледжі в Портленді, зіграли номінанти на “Оскар” минулого сезону – Мішель Вільямс і Хонг Чау.

Героїні Вільямс, Ліззі, вдень працює в офісі коледжу, а у свій вільний час створює симпатичні глиняні фігурки жінок у дещо химерних позах. Її занурений у себе сусід і власник квартири (Чау), який створює художні інсталяції, додає елемент комічності у стрічку. Поки обидва готуються до своїх виставок, Ліззі доводиться з’ясовувати стосунки зі своїм батьком-ловеласом (Джадд Хірш) і емоційно нестабільним братом (Джон Магаро).

Вільямс зіграла у кількох найкращих фільмах Рейхардта, як-от “Венді і Люсі” та “Обхід Міка”, і тут вона створює ще одну яскраву і глибоку героїню – звичайну жінку, віддану мистецтву, яка не плекає мрій про шалену славу.

Фільми Рейхардта іноді надто повільні, але захоплива і легка “Поява” – виняток.

12. Судзуме (Suzume)

Судзуме – школярка-підліток, яка виявляє, що старі двері у покинутих містах по всій Японії можна використовувати як портали в інший вимір.

Тепер їй належить зупинити монстра, який пробрався через ці двері, за допомогою хлопчика, якого перетворили на стілець, та кошеня, яке вміє розмовляти і цілком може бути богинею.

Так, нове апокаліптичне аніме від Макото Шинкая (“Твоє ім’я”, “Дитя погоди”) – це магічне фентезі, врівноважене теплотою, гумором і глибокою турботою про свою країну.

Міфічні подвиги Судзуме розгортаються у чудово намальованій, впізнаваній Японії. Вона та її друзі – звичайні люди зі звичайними надіями та сумом, зокрема й про хлопчика, якого перетворили на стілець.

13. Минулі життя (Past Lives)

Чудовий перший повнометражний фільм Селін Сонг – це лавсторі, яка одразу ламає кліше жанру.

Нора (Грета Лі) і Хе Сон (Тео Ю) були найкращими друзями у дитинстві, поки родина дівчинки не іммігрувала до Канади. Через багато років, коли Нора виходить заміж і живе в Нью-Йорку, Хе Сон знову з’являється в її житті.

Відновлення їхніх стосунків спочатку проходить не дуже гладко, але зустріч у Нью-Йорку сповнена глибоких почуттів і гострого реалізму. Нора у складній ситуації – між привабливістю старого кохання і її щасливим шлюбом з Артуром (Джон Магаро).

Режисерка майстерно торкається теми пам’яті та культурної ідентичності, але саме історія кохання домінує у сюжеті. І вона нетривіальна, показуючи, що лавсторі на екрані не завжди завершуються поцілунком під дощем. Іноді вона оповита красивою тугою.

14. Брокер (Broker)

“Брокер” такий самий гірко-солодкий і неоднозначний, як і попередні фільми Хірокадзу Корееди (“Магазинні злодюжки”), але це також його найсмішніша та найсимпатичніша робота.

Перший корейський фільм японського сценариста і режисера – це романтичне роуд-муві, яке перегукується з “Маленькою міс Щастя” і водночас кримінальним нуаром братів Коенів.

Сонг Кан Хо з фільму “Паразити” грає власника пральні в Пусані з незвичним додатковим заробітком. Він продає небажаних немовлят парам, які хочуть обійти законний процес усиновлення, але лише після того, як переконається, що вони є ідеальними батьками для дитини.

Коли рідна мати одного немовляти хоче вплутатися в цей бізнес, а двоє поліцейських детективів починають слідкувати за ними, симпатії до героїв змінюються, а таємниці поглиблюються – напруження триває до несподіваного і елегантно розробленого фіналу.

15. Урок (The Lesson)

Річард Е. Грант грає відомого британського письменника, чия слава згасає, Джулі Делпі – його нещасну дружину, а Деріл МакКормак – молодого перспективного письменника, який приїжджає в їхній заміський будинок навчати сина-підлітка пари.

Вам може здатися, що ви знаєте, чим завершиться історія, але режисерка Еліс Тротон і сценарист Алекс МакКіт хвацько закручують сюжет цієї історії про зраду, помсту та амбіції.

Гра трьох головних акторів тримає напружену увагу глядача. А Тротон створює бездоганну картинку сонячних галявин і розкішної, сповненої творів мистецтва, садиби, навіть якщо таємниці персонажів виявляються темнішими, ніж здається на поверхні.

Тротон має багаторічний досвід на телебаченні, але її перший повнометражний фільм – впевнений тріумф.

16. Реаліті (Reality)

У червні 2017 року агенти ФБР відвідали будинок Реаліті Віннер (її справжнє ім’я, як би малоймовірно це не здавалося), перекладачки уряду США, яка передала пресі секретні документи.

Ця історія лягла в основу блискучого дебютного фільму Тіни Саттер із Сідні Суїні у головній ролі. Діалоги фільми написані за записами розмов того часу, що надає їм документальної точності і реалізму.

Фільм є сумішшю артінсталяції, документалки і горору. Деякі ЗМІ вважали Віннер зрадницею і радикалкою, але у фільмі Саттер перед нами – вразлива, розгублена, але смілива молода жінка, яка опинилася наодинці у порожній білій кімнаті з двома чоловіками, удвічі більшими за неї.

Найважливіші новини для українців в Італії у соцмережах Facebook, Instagram і Телеграм.