Marianna Soronevych
Артишок, це не тільки вишуканий делікатес і гарна декоративна рослина, але й цінна лікувальна сировина.
На початку XX століття артишок залишався звичайною стравою на столах лише заможних людей. На жаль, за роки радянської влади його вирощування було забуте й зараз він вкрай рідко зустрічається на наших городах та присадибних ділянках. А даремно: це не тільки вишуканий делікатес і гарна декоративна рослина, але й цінна лікувальна сировина.
Багаторічна трав’яниста рослина сімейства айстрових. Зовні нагадує будяк, але відрізняється великим фіолетовим або синім суцвіттям. Ці чудові рослини можуть прикрасити газон саду або альпінарій, вдало гармоніюючи з каменями та водоймою. На одному місці росте 5-10 років. Гарний медонос: за один світловий день бджоли відвідують кожне суцвіття-кошик більше 3000 разів.
Артишок дуже корисний, особливо дітям і людям похилого віку. Це цінний дієтичний продукт, який містить білки, мінеральні солі калію, магнію та натрію, вітаміни С, В1, В2, каротин, вуглеводи, зокрема інулін – замінник крохмалю й цукру для хворих діабетом. Ніжна м’якоть артишоку з її надзвичайно приємним смаком особливо корисна, тому що містить цинарин, необхідний хворим атеросклерозом. Цинарин також має сечогінну дію і є протиотрутою при отруєнні алкалоїдами. Відвар кошиків артишоку зі свіжими яєчними жовтками іноді рекомендують при запорах і захворюваннях печінки. Сік і відвар трави нормалізує ліпідний обмін, тому його призначають пацієнтам, які страждають ожирінням. Артишоковий чай п’ють при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Корисний артишок людям з підвищеною кислотністю, тому що містить велику кількість солей натрію та калію, які мають лужні властивості. Але найголовніша його властивість – лікування і профілактика захворювань печінки та жовчних шляхів. Усе той же цинарин має сильно виражену жовчогінну дію, тому сік і відвар з листя приймають при захворюваннях печінки, дискінезії жовчних шляхів і нирково-печінковій недостатності.
Артишок – відмінний делікатес. Часто його називають аристократом овочевих культур. У їжу використовують м’ясисте квітколоже суцвіть-кошиків, а також стовщену основу лусочок нижніх рядів обгортки. Зовні суцвіття нагадують шишки. Збирають ці шишки-суцвіття ще до цвітіння, коли лусочки тільки починають розкриватися. Із сирих і консервованих артишоків готують салат, а з вареного готують велику кількість страв. Його відварюють і тушкують, обсмажують, фарширують, варять пюре.
Артишок – рослина південна, але останнім часом садівники-аматори навчилися вирощувати його на відкритому ґрунті в інших регіонах. Виявилося, не такий вже він і ніжний: добре переносить весняні заморозки від мінус двох – мінус трьох і навіть до мінус 10 (якщо вони короткочасні). Кінчики листя, щоправда, можуть підмерзнути, але із квіткових розеток швидко з’являються нові.
Артишок – рослина багаторічна. На одному місці він може рости не більше чотирьох років, потім його посадки потрібно буде відновлювати через насіння або ж діленням старого куща. Артишок добре росте на живильних ґрунтах. Віддає перевагу сонячним місцям, не переносить перезволоження: глибокий стрижневий корінь може загнити.
Протягом літа рослину кілька разів підживлюють розчином коров’яку й добривами з мікроелементами: одну столову ложку на 10 літрів води. При посушливій погоді до цвітіння поливають. Підживлення повинні бути закінчені в кінці червня. При розсадному способі врожай збирають у вересні. І роблять це, поки артишок не відцвів. На зиму артишок потрібно ретельним чином укрити перегноєм або просто землею, як звичайно вкривають троянди. Навесні його звільняють від укриття, розділяють і розсаджують молоді відростки.
Сподобалася стаття? Поділіться нею у соціальних мережах. Дякуємо.
_____________________________________________
Більше новин:
