Marianna Soronevych
Мій племінник страждає від складного захворювання нирок. Хотіла б привезти його в Італію на лікування. Як це можна здійснити? Для отримання візи для лікування, передусім, слід підготувати медичну документацію хворого та перекласти її на італійську мову. Цю документацію слід подати до італійських державних лікарень, чи приватних медичних структур, які уклали угоду із Національною службою охорони здоров’я. Лікарня вивчить історію хвороби та видасть довідку у якій вкаже тип можливої терапії. Крім рекомендацій по лікуванні в довідці вказується дата його початку, можлива тривалість госпіталізації, та приблизна вартість усіх терапевтичних заходів.
Разом із хворим, запит на отримання в’їздної візи може подавати супроводжуюча особа.
Майте на увазі що вартість лікування повністю покриває хворий. На час подачі запиту слід продемонструвати, що він володіє щонайменше 30% потрібної суми. Ці кошти повинні бути переведені на рахунок медичної структури.
Хворий, або його представник, для отримання в’їздної візи повинні звернутися до консульського відділу посольства Італії із наступними документами:
• довідка італійської медичної структури, яка проводитиме лікування, із зазначеним типом терапії, її тривалістю і вартістю;
• документація що підтверджує оплату, щонайменше, 30% майбутнього лікування;
• документація, що підтверджує наявність потенціалу для оплати усієї суми за лікування, харчування та проживання на території Італії хворого та супроводжуючої особи, а також їх повернення на батьківщину;
• історія хвороби, перекладена на італійську мову.
Після приїзду в Італію хворий та супроводжуюча особа отримають дозвіл на проживання, на термін передбаченої тривалості лікування. Його можна буде продовжити, на основі рекомендації лікарів.
Крім того є можливість лікуватися в Італії на основі гуманітарних програм, авторизованих Міністерствами здоров’я та зовнішніх справ. У цих випадках вартість лікування оплачує італійський Національний медичний фонд.
Рішення про надання можливості лікування надає регіональна адміністрація, узгоджуючи його із міністерством здоров’я та місцевими медичними закладами по відношенні до наступних типів громадян:
• вихідців із країн з-поза ЄС, у яких не існують, або є складнодоступною, спеціалізована терапія важких хвороб;
• іноземців у країнах, що уклали двосторонні угоди із Національною службою охорони здоров’я, у яких неможливе лікування через політичні, військові, чи інші причини.
Адвокат Маріанджела Леоі,
переклад Маріанни Сороневич
