Marianna Soronevych
Конституція Італії визнає незаперечне право найманих працівників на оплачену річну відпустку для відпочинку та відновлення психофізичних сил. Право на відпустку мають усі наймані працівники, незалежно від того, працюють вони легально чи ні
Прийшло літо, всі планують відпустки, розраховуючи, як використати час, наданий законом на відпочинок та відновлення сил. Корисно знати ось що: Конституція Італії визнає незаперечне право найманих працівників на оплачену річну відпустку для відпочинку та відновлення психофізичної енергії, витраченої під час роботи.
Роботодавець зобов’язаний надати відпустку, а працівник – зобов’язаний скористатися нею. Усі домовленості між працівником і роботодавцем з питань анулювання відпустки вважають нечинними. Єдиним винятком є менеджери та управлінці, які можуть відмовитися відвідпустки за власним бажанням.
Чинні нормативи передбачають:
· право на оплачувану відпустку на мінімальний період, що дорівнює чотирьом тижням;
· право скористатися мінімум двотижневою відпусткою упродовж року, якщо вони нагромадилися за відпрацьований час;
· право на використання решти відпустки упродовж наступних 18 місяців по закінченні року, за який вони нагромадилися;
· адміністративне покарання за порушення цих правил визначене у сумі від 130 до 780 євро за кожного працівника;
· заборонено замінювати 4-тижневу відпустку грошовими виплатами, за винятком випадку розірвання робочих стосунків.
Колективні робочі контракти різних категорій працівників визначають мінімальну тривалість відпустки, залежно від тривалості роботи на одному місці. Право на відпуску передбачене вже під час пробного періоду на новій роботі. Якщо тривалість роботи на одному місці є меншою за один рік, працівник має право на відпустку, що обчислюється так: тривалість річної відпустки ділять на 12 та множать на кількість відпрацьованих місяців (місяць із кількістю відпрацьованих днів, більшою за 15, вважають за повний).
Колективні контракти певної категорії працівників можуть передбачати триваліший період відпустки. Зазвичай, період відпустки визначає роботодавець, враховуючи свої та потреби працівника, однак передбачено можливість домовленості між працівником та роботодавцем.
Відпусткою слід скористатися протягом року, її не можна ділити на більше, ніж дві частини. Невикористані дні відпустки можна перенести за згодою роботодавця. Лише у виняткових випадках, чітко передбачених законом, їх можна замінити грошовими виплатами, наприклад, коли розриваються робочі стосунки. Проте тоді роботодавець зобов’язаний виплатити компенсацію за невикористану відпустку.
Відпустка автоматично призупиняється протягом офіційних вихідних днів, у разі захворювання працівника чи нещасного випадку з ним. Тобто вихідні дні та період лікарняної відпустки додаються до тривалості річної відпустки. Упродовж відпустки працівнику належаться усі виплати, які б він отримав, якби був присутнім на робочому місці. В цей час роботодавець зобов’язаний, як звичайно, виплачувати контрибути.
Захворювання під час відпустки
Якщо під час відпустки працівник захворіє, він повинен якнайшвидше повідомити про це роботодавцю, надіславши йому медичну довідку. Важливо, щоб у повідомленні було вказано місце проживання працівника, за яким медик відряджений INPS (Національний інс- титут соціального захисту) чи ASL (Місцевий санітарний заклад) у визначений графік (з 10 до 12 та 17 до 19 в усі дні тижня) зможе контролювати присутність хворого вдома.
Хвороба призупиняє відпустку, бо не сприяє відновленню психофізичних сил. Якщо роботодавець не погоджується з цим, він може намагатися довести, що хвороба працівника не перешкоджає відновленню його сил. Наприклад, якщо працівника шпиталізували, то це є незаперечним доказом важкого стану здоров’я, який призупиняє відпустку. Проте якщо працівник потерпає від сильного головного болю, відпустка сприятиме його одужанню, отже її не призупиняють. Отже, хвороба під час відпустки не призупиняє її автоматично. Кожен випадок слід оцінювати окремо.
Відпустка домашніх працівників
Домашні працівники щороку також мають право на відпустку. Її мінімальна тривалість, передбачена національним колективним контрактом, не залежить від робочого розкладу. За кожен рік, відпрацьований для того ж роботодавця, працівнику належать 26 днів відпустки. Якщо відпрацьований період є меншим за один рік, то право на відпустку обчислюють так: тривалість річної відпустки ділять на 12 та множать на кількість відпрацьованих місяців (неповний місяць із кількістю відпрацьованих днів, більшою за 15, вважають за повний).
Іноземні працівники, які хочуть скористатися тривалішою відпусткою для того, щоб повернутися на батьківщину, за згоди роботодавця, можуть нагромадити звільнення від роботи за два роки, тобто не скористатися відпусткою за перший рік, додавши її до відпустки наступного року і таким чином отримати 52 дні, щоб насолодитися зустріччю із рідною країною.
Завершення робочих стосунків
У випадку завершення робочих стосунків (якщо неможливо скористатися відпусткою до звільнення із роботи), працівнику виплачують компенсацію за невикористану відпустку, тобто суму за весь відпрацьований на цю відпустку період. Поденна компенсація дорівнює поденній
виплаті за відпустку. Якщо звільнення відбувається протягом року (незалежно від того, сталося це за бажанням працівника чи робото- давця) компенсацію за відпустку обчислюють так: тривалість річної відпустки ділять на 12 тамножать на кількість відпрацьованих місяців.
Суперечки між роботодавцем та працівником про відпустки
Право визначати період відпустки має роботодавець, який повинен завчасно повідомити про своє рішення працівнику. Якщо працівник піде у відпустку без згоди роботодавця або не повернеться на роботу без поважної причини, до нього можуть застосувати адміністративне покарати або звільнити з роботи.
Якщо працівник відмовляється без поважної причини від будь-якої пропозиції роботодавця про період відпустки, то втрачає право на компенсацію за невикористану відпустку та можливість скористатися нею.
Відпустка і контракт за проектом
Працівники із контрактом за проектом не мають права на відпустку, бо такий контракт не передбачає нагромадження відпускних днів.
Нею можуть скористатися лише наймані, а не автономні працівники.
Експерт з імміграції, Розанна КАДЖАНО,
переклад Маріанни Сороневич
