Marianna Soronevych
Розглянемо права членів родини, із стабільним зв’язком, що не грунтується на офіційно зареєстрованому шлюбі
Двоє людей можуть, вирішити жити разом без встановлення офіційних зв’язків, та будувати свої стосунки виключно на почутті любові.
Правова система визнає і захищає сім’ї, базовані на шлюбі – угоді що відповідає цивільному законодавству. В даний час в Італії не існує законів що регулюють явище співжиття безпосередньо. Відсутність конкретного законодавства, веде за собою наслідки та позбавляє партнерів ряду прав, зокрема у випадку припинення спільного проживання.
Якщо один із членів залишиться, без засобів до існування, він не може претендувати на будь–яку фінансову підтримку партнера, як це відбувається у разі перебування у шлюбі.
Також не існує правового режиму спільного майна, тобто партнер який придбав майно під час спільного проживання є його єдиним власником, за винятком випадків коли інший член родини у судовому порядку може довести свою матеріальну причетність до купівлі.
У разі смерті партнера, інший не може претендувати на спадок. Отримати його частку можливо лише на основі заповіту померлого, проте вона не повинна впливати на частини спадкоємців, визначених законом, наприклад часток дітей.
Визнані права
Співжиття, у будь-якому випадку є соціальним інститутом, який, хоча й з обмеженнями, охороняється Конституцією.
Деякі спеціальні правила і закони, визнають конкретні права співмешканців, які не перебувають у шлюбі:
• пари, що не перебувають у шлюбі, мають право на асистенцію центрів планування сім’ї (закон № 405/1975);
• закон 1726/1918 визнає право на отримання військової пенсії партнера, за наявності специфічних умов;
• реформа пенітенціарної системи (354/1975) надає ув’язненому право відвідати його партнера, у випадку загрози життю останнього;
• у випадку смерті партнера, а також у разі його виселення із будинку, надано право переходу контракту оренди житла, за умови наявності дітей;
• на кримінальному процесі, партнер має право відмовитися від дачі свідчень;
• партнер, якого підають фізичним або моральним знущанням, або той, хто страждає від жорстокого поводження, захищені кримінальним законодавством.
Єдиний спосіб отримання юридичного захисту у цивільному шлюбі є укладання письмових угод, що регулюватимуть деякі майнові аспекти. Вони дозволять уникнути конфліктів під час співжиття, та після розірвання стосунків та забезпечать права успадкування.
Угоди, укладені в присутності нотаріуса, можуть регулювати майнові відносини між партнерами, зокрема, розподіл сімейного житла, або створення спільного грошового фонду для витрат в інтересах родини.
Діти сімей, що не перебувають в шлюбі
Незважаючи на те що захист партнерів, що не перебувають у законному шлюбі майже відсутній, закон гарантує повний захист дітей, народжених у таких сім’ях.
Діти, визнані обома батьками, мають ті ж права, що і народжені у законному шлюбі. Визнаючи дитину батьки приймають на себе ряд обов’язків та прав, таких же, як по відношенні до законних дітей (art. 261 c.c.).
Обоє батьків зобов’язані утримувати , виховувати та дати освіту, беручи до уваги схильності, природні можливості та бажання дітей (art. 147 c.c.).
Якщо дитина була визнана обома батьками, вони мають рівні батьківські повноваженнями, якими повинні користуватися узгоджено ( art. 317 del codice civile). Якщо батьки не живуть разом, здійснювати батьківські обов’язки повинен той, із яким живе дитина. У деяких випадках, у інтересах дитини, суд може позбавити батьків їх прав, та призначити опікуна.
Батьки, позбавлені повноважень, можуть проводити контроль за освітою та умовами життя неповнолітніх у навчальних та виховних інституціях.
Дитина підпорядковується батьківським повноваженням до повноліття або емансипації (надання неповнолітньому юридичної дієздатності).
У разі виникнення протиріч із питань що становлять особливу важливість, кожний із батьків може подати апеляцію у суд із зазначенням заходів, які вони вважають кращими.
www.stranieriinitalia.it,
переклад Маріанни Сороневич
