Marianna Soronevych
Статтею 313 Цивільного Кодексу України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд з України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі чи у супроводі осіб, які ними уповноважені. Разом з тим, фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.
Відповідно до статті 17 “Правил оформлення і видачі паспортів громадян України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання і вилучення” відомості про дітей, що їдуть за кордон разом з батьками (законними представниками), вносяться в паспорти батьків чи одного з батьків (законних представників) на підставі заяви громадянина, у чий паспорт вписуються діти.
За потреби виїзду дитини за кордон оформляється проїзний документ, а у випадках, передбачених пунктом 4 цих Правил – паспорт (відповідно до цього пункту із заявою про оформлення паспорта можуть звертатися громадяни України, які досягли 18- річного віку, а у випадку постійного проживання за кордоном – 16-річного віку. У разі виїзду на постійне проживання за кордон усиновленої іноземцями дитини – громадянина України, а також в інших випадках за наявності вимог з боку держави, у яку здійснюється виїзд чи вимог міжнародних організацій, для участі в заходах якої здійснюється виїзд, паспорт може бути оформлений до досягнення громадянином 18-річного віку).
На дітей віком від 5 до 18 років, що виїжджають разом із законними представниками і дані про яку вписуються в їх паспорти, подаються фотокартки, що вклеюються в ці паспорти і скріплюються печаткою. Для оформлення паспорта (проїзного документа) фотокартки подаються незалежно від віку дитини. Проїзний документ оформляється на термін до трьох років чи до досягнення дитиною 18-річного віку.
Під час здійснення прикордонного контролю неповнолітніх громадян України, які перетинають державний кордон, посадові особи Держприкордонслужби перевіряють:
паспортний документ супроводжуючої особи (передбачений міжнародними угодами);
проїзний документ дитини (свідоцтво про народження – тільки для поїздок у Російську Федерацію, а також для жителів прикордонних районів, визначених угодою про спрощений пропуск з Республікою Білорусь);
нотаріально засвідчену згоду обох батьків (законних представників) у якій визначено державу прямування та проміжок часу перебування у цієї державі.
Нотаріально засвідченої згоди іншого з батьків, який не супроводжує дитину, посадова особа Держприкордонслужби не вимагає у разі наявності оригіналів або нотаріально засвідчених копій:
· свідоцтва про смерть другого з батьків;
· рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків;
· рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім;
· рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним;
· рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;
· довідки відділу запису актів цивільного стану (ЗАЦС) про те, що відомості про батька записані за заявою матері відповідно до частини першої статті 135 Сімейного Кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).
· коли другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджує запис про батька у свідоцтві про народження дитини;
· коли у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким прямує дитина, або у проїзному документі дитини є відповідний запис про вибуття на постійне проживання за межі України чи відмітка про взяття на консульський облік у дипломатичному представництві України за кордоном.
Згідно зі статтею 7 Закону України “Про громадянство України” особа, батьки або один із батьків якої, на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Відповідно до пункту 1 статті 2 зазначеного закону, якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави, у правових відносинах він визнається лише громадянином України.
Державна прикордонна служба України
